ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря

всечесному священству й усім вірним

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Ще кілька днів тому нам, зануреним у безмежний сум співпереживання Христових страждань, радість воскресіння здавалася чимось емоційно далеким. Адже ми жили в іншій атмосфері – скорботи, жалю, туги. Страх безповоротної втрати Учителя й небезпеки загибелі Його громади мимоволі прослизав у нашу підсвідомість, хоч розум і підказував неминучість перемоги Христової правди й нової зустрічі з воскреслим Спасителем.

Відчуття небезпеки, постійна загроза війни й окупації рідної країни чужинцями накладали свій відбиток на Великий піст 2014 р. Багато хто, маючи родичів і знайомих у Росії, не міг позбутися відчуття абсурду, ірреальности довколишніх змін. Адже злочинна політика російської влади вмить перетворила друзів на ворогів, зруйнувала родинне взаєморозуміння. А в цей час здичавілі натовпи аґресивних молодиків з власівськими георгіївськими стрічками громили державні установи й знущалися над кожним, хто мав на собі національну символіку або говорив українською мовою.

Але саме ці важкі переживання відкривали нам шлях до глибшого розуміння пережитого Ісусом Христом і Його учнями. Натовп мешканців Єрусаламу й прочан, які щойно вітали прибулого до святого міста Ісуса співом «Осанна!», раптом стає ворожим. Він з намови синедріону прирікає Месію на розп’яття і з садистською насолодою спостерігає за конанням невинного Вчителя на хресті… Ми можемо шукати причин цього в підступності й владолюбстві юдейської старшини, в легковірності народу, в розчаруванні тих, хто очікував від Месії повернення могутности й добробуту Ізраїлю. Однак за цими версіями не повинне загубитися джерело ненависти до Христа: дії ненависника добра – сатани.

Присутність у світі диявола завжди оприявнюється в спалахах ненависти, аґресії, зухвалої войовничости. Зброєю ж, здатною перемогти в двобої з силами зла, є сила Христової правди. Спаситель світу гине на хресті не тому, що нездатен Себе захистити. Своєю смертю Він відкриває нам згубні наслідки легковажної довірливости носієві зла, який здатен винахідливо маскувати своє справжнє єство.

Христос нагадує про необхідність покладатися на духовну зброю, без якої неможлива перемога над силами диявола. Саме переживаючи драму реального протистояння аґресивному злу, ми складаємо іспит на право майбутнього воскресіння до іншого, вічного життя. Світло Христового воскресіння допомагає нам побачити гірке майбутнє Юди. Нікчемна доля зрадника не зміниться від того, ким би не виявився Юда в сучасному світі – президентом, генералом чи кримським пенсіонером.

Юдина зрада, як і жорстокість єрусалимського натовпу, не були спонтанними. Вони визрівали внаслідок низки компромісів із сумлінням, низки великих і малих гріхопадінь. Їх уможливили духовна сліпота, невміння захиститися від облесливого голосу сатани, брак християнської мужности.

Воскреслий Христос вкладає в наші руки духовний меч і осяває світлом правди нашу життєву дорогу. Піднесена радість світлого Христового воскресіння відкриває неминучість перемоги Царя Правди. Він гостинно запрошує кожного увійти в цю безмежну радість. І наш досвід зустрічі зі злом виявиться кроком у сонцесяйний простір оновленого воскресінням світу, якщо ми у хвилину випробувань знайшли в собі сили стати поряд із зневажуваним Месією – стати на захист суспільної справедливости, гідности ближнього, безпеки й цілісности рідної країни. «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові» (1 Кор. 15:22,23). Амінь.

Христос воскрес! – Воістину воскрес!

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

Пасха Христова р.Б.2014

====================================================================

Також є можливість переглянути документ у doc-форматі за адресою https://drive.google.com/file/d/0B-LVWIZp2k9OLWNOT1VJbFZpcDA/edit?usp=sharing