Спогади Олександра Кутового

 4 лютого 2005 року я йшов до МЗС України, щоб привітати з днем народження давню подругу нашої родини Любов Миколаївну Колотилову, на той час співробітницю МЗС. Близько 17.00 я зайшов до вестибюлю МЗС і очікував іменинницю біля турнікету з міліційною охороноюю . Саме в цей час у вестибюлі з”явився о.Валерій Копійка у вкрай збудженому стані та зі слідами фізичного насильства (подряпинами, саднами). Після з”ясування з командиром чергової зміни охорони можливості виклику наряду міліції він побачив мене і повідомив, що саме зараз відбувається захоплення Патріархії.Одразу після виклику телефоном міліційного наряду ми з о.Валерієм побігли до Патріархії, де вхід з вулиці вже був блокований персонами в напіввійськових бушлатах та чорних шапках на чолі з паном Кучминдою та, здається, якимось юристом. В коридорі першого поверху знаходився  Святослав Заставський , що розбирав коробки з паперами. Нікого не впускали і не випускали. О.Валерій намагався пройти до приміщення , але його теж не впустили, застосовуючи фізичну силу аж до побиття. Не витримавши цього видовища, я, не розмірковуючи, поліз в бійку, але злодії (їх було 10-12) досить професійно відтіснили мене. Я відбувся невеликими ушкодженнями – подряпинами з кровотечею на руці. Після прибуття наряду міліції о.Валерія впустили до приміщення та дозволили разом зі Святославом Заставським винести якісь речі.За час близько 40 хвилин, після мого виклику телефоном , приїхала Наталя Стависька, в якої того дня був вихідний.До місця події прибув пан Сугоняко, котрий намагався закликати загарбників до людської поведінки. Були присутні ще кілька парафіян. Вся атмосфера знаходилась на межі брутальної бійки. Ми з Наталею знаходились поза огорожею з боку Володимирської гірки та бачили як в оточенні бандитів на чолі з Кучминдою та “юристом” о.Валерій на снігу перебирає якісь папери. Раптом він не підіймаючи голови, кинув в наш бік якийсь предмет. Це була печатка Патріархії. Заволодівши печаткою ми з Наталею побігли парком та вул.Трьохсвятительською до Олександрівського костелу. Пересидівши там хвилин 30 та пересвідчившись, що погоні немає ми поїхали додому, щоб сховати печатку

 

(Переглянуто 19 разів, 1 переглядів сьогодні)