Осквернення храму

Євген Сверстюк

Трапилося це в час затвердження Верховною Радою нового уряду 4 лютого 2005 року.

Тисячі людей в Україні і цілому світі знають тихе приміщення Патріярхії УАПЦ на Трьохсвятительській 8, де люди вільно заходять подивитися виставку ікон, стенд релігійної літератури, можуть помолитися в церковці св. Димитрія Солунського, а на другому поверсі зайти до редакції газети “Наша віра”.

Усе тут залишилося, як було за блаженної пам’яти Патріярха Димитрія, чий дух глибокої віри і миру панує тут досі. Тут не чути було ніколи лихого слова…

В день святої п’ятниці сюди увірвалася група бойовиків, а потім з’явився їх “отаман” митрополит Мефодій і почалася операція розбою. Настоятель о. Валерій Копійка не хотів виходити з храму – його витягли за ноги і били чобітьми. В редакцію увірвалося чоловік десять і почали грубо виштовхувати мене і секретаря редакції Віталія Шевченка. Я підійшов до телефону, щоб викликати міліцію – телефон вирвали з рук. Нас виштовхували і не дали замкнути приміщення, де є редакційна каса і комп’ютерна техніка. Секретаря кинули на сніг і замкнули за нами двері.

Щось подібне я читав про “буксирні бригади” в роки “безбожної п’ятирічки”, але тоді оперативники не рядилися в ряси. Щодо методів, то ні зі мною, ні з Віталієм Шевченком досі ніхто в житті так не поводився, хоча ми обидва реабілітовані політв’язні і відбули в Сибіру по 12 років. Тепер нам за 75…

Що лежить в основі конфлікту? Я ніколи не мав особистих конфліктів з Мефодієм. Я так само, як і він, є членом Патріяршої Ради, і так само маю право голосу у вирішенні церковних справ. Від 1989 р. видаю газету “Наша віра” і беру активну участь у творенні Української Автокефальної Православної Церкви. Це молода Церква. Тут безслідно пройшло чимало випадкових людей в ролі єпископів і митрополитів. Але Церква мала видатних Патріярхів – Мстислава, якому було за 90, і Димитрія, якому було за 80. Ці дві особистості творили славу українського православ’я. Люди глибокої віри і великі патріоти, вони відмежувалися від клиру, який співпрацював з КҐБ, і творили Церкву, незалежну від держави. Вони дуже цінували газету “Наша віра”, і саме за наполяганням патріярха Димитрія редакція перемістилася в кімнату, приналежну Патріярхії, ще в 1998 році. На прохання Патріярха до членів редколегії було введено архиєпископа Ігоря – найосвіченішого єрарха серед православного єпископату.

Митрополит Мефодій (Кудряков) звідкись прийшов до УАПЦ пізніше. Він не приймав аскетичних принципів обидвох патріярхів, їздив на дорогих машинах і з амвону “політично викривав Філарета”.

Після відходу блаженної пам’яти Патріярха Димитрія в 2000 році зусиллями адміністрації Кучми він став предстоятелем УАПЦ, але зовсім не цікавився ні Патріярхією, ні газетою. Його цікавили зв’язки з владою, і за ним тягнулися історії, в які не хотілося вірити. Нарешті, в газетах з’явилися фотографії Мефодія, який висвячує кавалерів і кавалерствуючих дам… У жодній церкві не знайшлося священнослужителя, який опустився б до циркової ролі…

Авторитет Мефодія в православ’ї впав. Священики УАПЦ перестали поминати в літургійній молитві його ім’я. Тоді він почав у Києві підбирати собі компанію з бродячих самозваних єпископів, яких не хоче приймати до себе жодна церква. І їм потрібне приміщення для нічлігу…

Власне, на цьому ґрунті сталося відмежування і принципове неприйняття Мефодія з боку священиків і мирян, для яких Українська Автокефальна Православна Церква є продовженням традиції видатних патріярхів Мстислава і Димитрія, а також реальною перспективою поєднання з Патріярхом Константинопольським.

В серпні 2003 р. в газеті “Наша віра” я написав “Відкритого листа” з запрошенням до дискусії про чистоту і справжність Церкви і про безбожників у рясах. Відповідь прийшла з бригадою бойовиків.

Правду кажучи, мене більш влаштовує цей бандитський напад, ніж мовчанка на мій “Відкритий лист”. Церкві потрібна боротьба за очищення. У пресі викривають політичну суть Московського Патріярхату. Але “церква” Мефодія ще гірша. Володимир (Сабодан) виконує замовлення Кремля, а Мефодій (Кудряков) навіть не відомо, чиє замовлення виконує. Хоча всім ясно, що це слабо замасковане безбожництво. І коли він виступає з політичною підтримкою Януковича, то ясно, що не від імені своєї Тернопільської єпархії.

Церква має своїх святих, Церква має своїх мучеників. Але Церква має і своїх фарисеїв, що були найбільшими ворогами Христа. Перші будують Церкву, другі руйнують. Мефодієві вже вдалося наполовину зруйнувати УАПЦ: про неї вже не згадують…

На закінчення необхідно сказати: в УАПЦ – не  розкол. Від чужорідних Церква має очиститися. Як усі громадяни, вони можуть працювати за професією, але чесно, без обману. Бо хто ж буде в ХХІ ст. ходити до церкви, священикові якої не вірять?

Готуючись до наступного Собору, ми повинні розпочати одверту розмову, яка досі точилася впівголос. Чистота і прозорість – перша умова життя Церкви.

Якщо ми хочемо будувати нову Україну, починаймо від Церкви.

 Сьогодні треба з’ясувати:

Чому владика Мефодій пішов на злочинний крок саме в час виступу Президента і Прем’єр-Міністра?

Владиці вдалося наполовину зруйнувати зсередини УАПЦ. Яка мета його тепер?

Чи буде очищуватися Православна Церква від тих, хто її дискредитує?

Об’єднання українського православ’я можливе тільки за участю достойних від усіх Церков.

(Переглянуто 31 разів, 1 переглядів сьогодні)