До 10-річчя захоплення Патріярхії УАПЦ

Звернення української інтелігенції

 До громадянської совісті

Рік тому сталася подія, символічна вже тим, що вона збіглась із затвердженням у  парламенті нового уряду України: ватага розбійників на чолі з отаманом в одязі митрополита погромила редакцію відомої релігійно-культурологічної газети “Наша віра”, силою викинула з храму священника і захопила приміщення.

Звичайно, діялося це з участю “юриста” і при потуранні міліції.

Чому ця страховинна подія не мала резонансу в суспільстві, незважаючи на те, що провокація проти нової влади була очевидною, а імена потерпілих – надто відомими?

На наш погляд тому, що знайшлося легке пояснення – як вода, щоб умити руки: “це внутріцерковний конфлікт”.

За останні десятиріччя в Україні відбувалося чимало страшних і безбожних злочинів, обійдених органами правопорядку, бо це “міжконфесійний конфлікт”, преса теж умиває руки: є  готове пояснення! І совість державних мужів мовчить.

Загальноприйнята думка, що оздоровлення і очищення суспільства починається з духовного оздоровлення у нас декларується, але при цьому не пов’язується з відповідальністю за стан церкви, котру просто використовують.

Світ кримінальний знає правило: заготовити легке пояснення плюс прикриття ”юристом” – і сміло йди на ризиковане діло! Успіх певний…

І справді,  ніхто не вичислював професійних злочинців, які інфільтрувалися в церкву, свого роду, “підприємство з обмеженою відповідальністю”.

Здавна в цьому “підприємстві” діє сувора відповідальність моральна і сувора дисципліна. Але в посткомуністичному суспільстві це зруйновано й розмито – ні тобі церковної відповідальності, ні кримінальної. Саме в цьому тихому болоті чорти водяться і залюбки облачаються в рясу.

Телебачення любить благосні ідилії на релігійні теми. Преса любить описувати обряд і динаміку росту “конфесій”. При цьому ніхто не задає собі труду запитати: “а що то за  “конфесії”, коли вони всі православні, один обряд і одна віра, от тільки одні керуються центром з Кремля, інші відмовилися від того політичного центру, а треті – тієї ж віри, тільки “автокефальні”.

Ніхто не задає собі клопоту поставити гостре питання: а коли відокремити православну церкву від політики, то  що будуть являти собою “три конфесії”?

Ще питання: а чи нема там вовка в овечому стаді? І що робитиме вовк, знаючи, що на овечій мові його називати вовком і пальцем показувати не прийнято?..

Отже, він робитиме те, що робив  4 лютого 2005 року. Він оточив себе баранами, які вірять тільки у вовка і вчаться вити…

Усе це люди бачать і дистанціюються і від такої церкви, і від такого стада, і від “внутріцерковних справ”. Так зростає суспільний маразм…. А по суті то відступництво від церкви, схоже на те, що було в 30-ті роки.

Ось чому, коли на прес-конференції 10 лютого 2005 року було названо “владику Мефодія” – В.Кудрякова вовком, який   показав зуби, оборонців не було, але й викривачів не було. Тихенько сидів, ховаючись від телекамер, його  “архімандрит” Дамаскін. Міліція знає, що у нього два документи: один документ юриста, що дає йому якийсь імунітет, другий – довідка з психлікарні, що дає йому захист.

Але ще більший захист дає ряса: наше напіврелігійне, напівбезбожне суспільство прокліпає дрібне богохульство, проковтне зневагу Святого Духа, але соблюде поштивість до ряси!

Подивіться на фотографії кавалерів і кавалерствуючих дам, яких “святив”  той самий Мефодій у церкві св.Андрія: безбожність на обличчях аж світиться. А на Мефодія з кропилом вони дивляться так, наче він їм святить новенького Мерседеса! І вже будьте певні, що вони дадуть вовкові дах і кинуть кістку.

А   ви –  правдолюби, що вовка називають вовком, барана – бараном, а лицеміра – безбожником – ви тільки псуєте гармонію між вовками і вівцями!

Ви не розумієте, що говорити треба “не так!”. Говорити слід м’якше. Адже у вас немає письмових доказів, що вовк є вовк! А якщо б і були, то вовк теж має право голосу!

В такій отарі, коли почують від Міністра внутрішніх справ, що за В.Кудряковим тягнуться три кримінальні справи, то хоч розуміють, але якось відразу забувають, бо важко тримати в овечій голові таку прикру інформацію. А тим часом злочин у рясі в десятеро тяжчий, ніж злочин у масці.

Дуже лякаються отари таких слів Христових, мовлених у вічі: “роде зміїний”, “рабе лінивий і лукавий”, “сліпі поводирі сліпих”. А особливо  глухі отари на слова Христові “не мир, а меч Я вам приніс” і  “не розсипайте перлів перед свиньми”. А що найгірше – на вигнання батогом міняйлів з храму: адже серед  них були шановні свині, і круті вовки…

У напіврелігійних маловірів коротка і млява пам’ять. Вони кажуть: “Мефодій, звичайно, вовк. Але ж то рік тому було.” Вони не розуміють, що нерозкаяний стає щораз гіршим. І церква, що толерує його, стає гіршою. І той, хто не вигнав його зі свого храму, став його співучасником у приховуванні злочину.

Без прийняття тих аксіом Україна не навернеться до християнства, а буде блукати в калюжі марнослів’я  і всеядності. І пережовуватиме, що диявол підкине.

Засвічена в день обрання першого помаранчевого уряду моральна анемія нової влади легітимізує аморальність у суспільстві.

Хіба це не національна ганьба – деградація Церкви?

На місце легендарного старця Мстислава, який у віці за 90 років вів переможні змагання  з номенклатурою на її території… На те місце стає невідомий Мефодій, казна якого роду, якого минулого, якої конфесії. Відомо з довідника УПЦ МП, що він починав там і що за ним є кримінальна судимість. Відомо, що побував і в Київському Патріархаті…      А потім прийшов очолити – УАПЦ – з подачі Л.Кучми!.. Якщо Кучма може бути Президентом, то чому Кудряков не може бути предстоятелем Церкви?

Цю клоунаду серйозно приймають радники нового Президента, і Мефодія пускають навіть до храму св.Софії…

Ми звертаємось до сумління громадян України. Не треба прикидатись, що ви ні при чім, бо це справа “конфесії УАПЦ”… Мстислав був національною фігурою і першим Патріархом. Церква, що успадкувала традицію протистояння безбожній владі, є дорогою навіть нерелігійним громадянам. Вона і  УГКЦ, як дві сестри. Вона є живою частиною української православної традиції. Поява переодягненого митрополитом агітатора за Януковича, що потім почепив помаранчеву стрічку, – та причому тут Церква і віра?? Та це зневага нації і глум над вірою!

Ви проходите повз Трьохсвятительську 8а, де завжди була для всіх відкрита виставка ікон, книгарня, церква, культурний центр – там уже рік мерзота запустіння і замок на брамі! Там викинуте на вулицю те, що не розікрадено.

Ви хочете, щоб у цьому розібрався якийсь районний суддя?

Перед нами наочний приклад деградації і суспільства, і Церкви, і віри. Церква, яка не будує особу і не єднає націю – це нонсенс, це “православний атеїзм”! Хіба може втриматися держава, в якій церква не єднає, а роз’єднує?

Ми б’ємо на сполох!

Ми апелюємо до впливових осіб, до тих, у кого є почуття сорому і відповідальності!