Обіжник ч. 3

Кожен із священиків у таїнстві рукоположення свідомо й відповідально прийняв на себе апостольську місію – почесну місію свідчення про Христа в світі. «І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2:20), – писав від імені кожного учасника цієї місії апостол Павло. Несення в світ Доброї Новини складає сенс ієрейського служіння слова в кожному середовищі – під час проповіді, катехизації, участи в публічних заходах, праці в соціяльних мережах. Завжди і скрізь священик свідчить про Христа, а не про свої амбіції, суспільні погляди, інтелект, відчайдушну сміливість у полеміці.

«Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий» (Мт. 11:29) – напучує Христос. Отже, будь-які публічні виступи священика мають бути пройняті духом миру, любови до присутніх, пошани до їхньої гідности, пастирської турботи й доброти. Неприпустимі в устах священика образливі, грубі слова, непристойні порівняння, масні жарти. Варто також утриматися від поширення або підтримки публікацій у соціяльних мережах, які містять подібні деталі.

Право представляти Церкву й говорити від її імені надається лише в разі офіційного делеґування священикові таких повноважень конкретним указом єпархіяльного архиєрея.

 

† Ігор, архиєпископ Харківський і Полтавський

(Переглянуто 96 разів, 1 переглядів сьогодні)