З Черпаком

Черпак

Консисторія Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви у відповідь на запит Львівського крайового братства апостола Андрія Первозваного змушена пояснити, що присутність на похороні бл. п. Євгена Сверстюка колишнього священика УПЦ-КП Володимира Черпака не була узгоджена ані з настоятелем Різдво-Богородичної парафії м. Києва, ні з єпархіяльним архиєреєм. Прагнучи до самореклами й зневаживши загальноприйняті норми церковного етикету, ця особа самочинно з’явилася в храмі й, не допущена до вівтаря, стала біля труни небіжчика, аби позувати на знімках. Згодом, всупереч забороні архиєрея, що очолював похорон, Володимир Черпак одягнув єпитрахиль і став обіч архиєрея під час відспівування бл. п. Євгена Сверстюка на Байковому цвинтарі. З’являючись на громадянській панахиді в Будинку вчителя й на поминальному обіді, він рвався до слова й доводив свою близькість до спочилого. Це викликало обурення не лише у Вас, але й у всіх, хто близько знав Євгена Сверстюка та його вкрай неґативне ставлення до осіб, згуртованих довкола митрополита Мефодія Кудрякова. Адже саме ця квазіцерковна група, до якої згодом увійшов і Володимир Черпак, напала 4 лютого 2005 р. на редакцію газети «Наша віра», силою викинула з приміщення Євгена Сверстюка й розгромила архів газети.

Консисторія згідна з Вашими оцінками присутности Володимира Черпака на похороні, але просить зважити на те, що організатори похорону не мали можливости позбутися цієї особи без скандалу, який би ображав пам’ять небіжчика. Тож пропонуємо залишити цей інцидент на суд Божий, в безсумнівній справедливості котрого ми не маємо сумніву. Спільно пошкодуймо, що похорон Євгена Сверстюка не став нагодою для каяття перед пам’яттю спочилого для тих, хто вчинив над ним брутальне насильство, а також усіх, хто потурав безкарності напасників. 

 

(Переглянуто 81 разів, 1 переглядів сьогодні)