9 вересня 1970 р. з’явилося рішення виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих «Про ліквідацію першого міського кладовища». Першим секретарем обкому КПСС був тоді Григорій Ващенко; рішення підписав голова Харківського виконкому Юрій Гуровий. До 15 вересня 1971 р. було ухвалено ліквідувати головний міський некрополь – цвинтар при Іоано-Усікновенському храмі, де було поховано академіків Дмитра Багалія, Олексія Бекетова, Олександра Потебню, письменників Петра Гулака-Артемовського, Марка Кропивницького, Миколу Хвильового й сотні інших визначних харків’ян. Деякі могили було перенесено на інші цвинтарі, більшість же знищили. На місці цвинтаря влаштовано «Молодіжний парк». Згодом вдалося відновити могили художника Сергія Васильківського, письменників Петра Гулака-Артемовського, Марка Кропивницького.

З падінням СССР харків’яни почали клопотатися про повернення головному міському некрополю статусу меморіяльної зони. 4 листопада 1989 р. тут було встановлено перший в Україні хрест пам’яти жертвам голодомору 1932-1933 рр, а 14 жовтня 1992 р. – меморіяльний знак воїнам УПА.

Але це не зупинило місцевих некрофагів. Пам’ятний знак воїнам УПА, розташований у межах видимості з вікон Київського відділу поліції Харкова, систематично ставав об’єктом актів вандалізму. Винних не знаходили. Територію цвинтаря все щільніше вкривали різного роду розважальні заклади. Тепер же її обгороджують металевим парканом для майбутньої забудови. Пам’ятки історичного минулого Харкова продовжують безжально нищитися.

Ось так виглядає територія цвинтаря сьогодні: https://photos.google.com/u/1/album/AF1QipNuCIoXGPeXNGD0-xFtjSybM3W-MudxUr3d9ts1

(Переглянуто 228 разів, 1 переглядів сьогодні)