When:
08/09/2015 all-day
2015-09-08T00:00:00+03:00
2015-09-09T00:00:00+03:00

Мчч. Адріян і Наталія

Святі мученики Адріян і Наталія були чоловіком і дружиною, родом з Нікомидії. Жили вони за часів правління імператора Максиміяна (305-311), який переслідував християн. Переслідувані християни, рятуючись, переховувалися в печерах скелястих гір. Імператор Максиміян, дізнавшись про це, видав наказ поганським жителям за грошову винагороду шукати християн у горах. Також вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри. Одного разу гонителі донесли імператору, що недалеко від міста в одній з печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміян послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Закувавши їх у залізні кайдани, повели в місто. Святих мучеників зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути в темницю і тримати, доки не повмирають.

28-річний святий Адріян був державним службовцем у римському імперському суді в Нікомедії. Він також був імператорським охоронцем (членом преторіяльної імперської гвардії). Як охоронець він був присутній разом з імператором на суді та тортурах 23-х християн в Нікомедії. Бачачи як мужньо ведуть себе християни, Адріян зацікавився вірою, за яку вони були готові прийняти мученицьку смерть. Коли в’язні розповіли Адріяну правду Христової віри, його серце загорілося любов’ю до Христа Спасителя і він сказав: “Впишіть і моє ім’я в число ув’язнених, бо я, від сьогодні, християнин і з радістю прийму смерть за Христа”. Поганські урядовці доповіли про це Максиміяну, який негайно викликав Адріяна на допит і сказав: “Чи ти лишився глузду і хочеш постраждати? Викресли своє ім’я з числа ув’язнених християн і принеси жертву богам і благай у них прощення”. На те відповів Адріян: “Я не лишився розуму, а прийшов до розуму і впізнав, що віра Христова є правдива і спасительна”. Тоді Максиміян наказав закувати його в кайдани та посадити в темницю разом з усіма.

Адріян мав молоду дружину Наталію. Коли її повідомили, що чоловік став християнином і через це знаходиться у в’язниці, вона дуже зраділа, що Адріян увірував у Христа, і славила Господа, бо і сама була християнкою. Наталія поспішила в темницю, і, зустрівши свого мужа, обцілувала його кайдани, словами втішала та зміцнювала його у віру: “Блажен ти, дорогий муже мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство. Не шкодуй за земним: ні краси, ні молодості, ні багатства. Все земне – прах і тління. Богу угодна тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа – нагорода Небес”.

За порукою інших в’язнів сторожа відпустила святого Адріяна з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті. Свята Наталія, побачивши мужа, не хотіла впустити його, бо подумала, що муж відрікся від Христа і його відпустили. Але святий Адріян пояснив дружині, що його відпустили на кілька годин, щоб сповістити дружині дату своєї страти. Дізнавшись правду, свята Наталія попрощалася з ним, з болем про скорі сртаждання та страту Адріяна, але з радістю в серці, що він спасенний і матиме Царство Небесне у спадок, провела його до в’язниці.

Хто може описати останнє прощання мужа з дружиною? Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки та біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу. Довіряли, бо знали Його слова: “і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мт. 10:22).

Через сім днів всіх в’язнів (а їх було 24) вивели на страту. Всі були страшенно знесилені муками, тому Максиміян наказав перед стратою побити тільки Адріяна воловими жилами по животу. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили – з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріяна знову віднесли до в’язниці, а свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в’язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа.

Врешті імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Коли всі вже були замордовані і померли, то їх тіла хотіли спалити. Але піднялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, погасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба.

Свята Наталія зберегла руку свого мужа святого Адріяна і заховала вдома.

Тіла святих мучеників імператор наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до Візантії, де й поховали. Невдовзі після похорону мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантії, де днями і ночами молилася на могилі свого мужа. Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні побачила свого мужа, який сказав, що Бог незабаром і її закличе у вічність. Сон справдився, через декілька днів під час молитви свята Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа.

То ж прожили в подружжі святі мученики Адріан і Наталія 1 рік, та любов їхня, вірність Богу та одне одному гідна подиву і наслідування.

(Переглянуто 37 разів, 1 переглядів сьогодні)