When:
22/09/2015 all-day
2015-09-22T00:00:00+03:00
2015-09-23T00:00:00+03:00

Праведні Йоаким і Анна

800×600

Normal
0

false
false
false

RU
X-NONE
X-NONE

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Обычная таблица”;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:””;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:”Calibri”,”sans-serif”;}

Святий праведний Йоаким був із коліна Юдового, вів плем’я своє від дому царя Давида таким чином від Натанового коліна, сина Давидового, народився Левій. Левій же народив Мелхія і Панфіра, Панфір же народив Варпафіра. Варпафір же народив Йоакима. батька Богородиці. Той жив у Назареті Галілейськім, мав дружину Анну з коліна Левіїного. з роду Ааронового, дочку Маттана, ієрея, що священникував у дні Клеопатри і Касопара царства Перського, перед царюванням Ірода, сина Антипатрового. Маттан же той мав дружину Марію, від коліна Юдового із Вифлеєма, і народив з нею три дочки: Марію, Совію та Анну. Віддана була перша у Вифлеєм Марія і народила Соломію, вийшла заміж і друга, Совія, теж у Вифлеєм, і народила Єлисавету, матір Івана Предтечі. Третя ж свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, як казав, віддана була за Йоакима в Галілейську землю, у місто Назарет. Це ж бо великого роду подружжя Иоаким та Анна жило за законом, праведні були перед Богом, мали чимало багатства в речах, не позбувалися багатства й духовного: всілякою добродійністю оздоблювали себе, безпорочно ходячи в усіх заповідях Господніх. На всяке ж свято від свого добра дві частини відділяли: одну частину давали на Бога, на церковні потреби, іншу ж злидарям. Оскільки Богові догодили, то сподобив їх батьками бути пре-непорочної Діви, яка матір’ю Йому наперед вибрана і з цього знаємо, що життя їхнє було святе, боговгідне, чесне, бо ж дано їм дочку всіх святих святішу і над усіх Богові догіднішу, херувимів чеснішу. І не було в той час на землі поміж людей доброприємніших Богові більше за цих двох, Йоакима та Анни, через непорочне життя їхнє. Хоча й багатьох можна було знайти тоді праведно живучих і які Богові догоджали, але та пара всіх своїми чеснотами перевищила, і Бог вибрав їх як найдостойніших, щоб народили Матір Божу, — такий-бо дар їм не дарувався б, коли б не перевищувала в них правда і святиня більше як в інших, але оскільки сам Господь мав увійти в плоть від пресвятої і пречесної матері, належало так бути, щоб і Мати Господня від святих і чистих батьків витворилася, оскільки царі порфири свої не від простої тканини, а від золотканного її складу мають собі. Так і Цар небесний Матір свою пречисту, в плоть яку, мов у порфиру царську, мав одягтися, не від неповстримного подружжя, як від простої матерії, але від ціломуд-ренних святих, ніби золототканних, захотів мати, що було створено в давнину у святій скинії, яку повелів Бог Мойсею створити від багряниці, червлениці та віссона Скинія-бо знаменувала Діву Марію, в яку вселився Бог, що мав пожити з людьми, як у Писанні: “Оце скинія Бога з людьми, і поселиться з ними”. Багряниця ж, червлениця і віссон, що від них складено скинію, означають батьків Матері Божої, бо життя їхнє склалося й народилося від цноти і повстримності, як від багряниці та червлениці і від цілковитого в усьому виправдання, ніби від віссону. Але це святе подружжя Боже зволення спершу мало довгий час за бездітних, щоб у зачатті та народженні такої дочки явилась і сила благодаті Божої, і честь рожденної, і достоїнство тих, що народили. Народити ж бо неплідній і перестарілій утробі є сила благодаті, не природа-бо, а Бог природу перемагає, розв’язуючи непліддя вузи. Народитися від неплідних та перестарілих — це честь є народження, бо не від таких батьків створилося, котрі схильні були до плотських діянь, але від повстримних і які вже в старості були, п’ят-десят-бо років у подружжі жили, не маючи дитини. Являється-бо і батьків достойність, що по довгій безплідності народили всьому світові радість, у чому дорівнялися до святого патріарха Авраама та дружини його Сари, котрі в старості за обітницею породили Ісаака. Але ми безсумнівно кажемо, що більше Авраама тут, оскільки є більша від Ісаака Діва Марія, так само й більше достоїнство є Иоакима та Анни від Авраама та Сари. До цього достоїнства не відразу прийшли, а великим постом і молитвами в гіркоті душі своєї і в скорботі серця умолили Бога. Переходить-бо скорбота в радість і честі предтечею є безчестя, а доброму надбанню вождем є прохання і заступником молитва, яка сприяла їм, скорботним, багато, котрі нарікали на бездітність свою. Приніс Иоаким дари Господу Богу в церкві єрусалимській у свято велике, в яке всі сини Ізраїлеві дари свої приносять Богові. Був тоді архієреєм Ісахар, і не захотів він прийняти Иоакимових дарів, ще й лаяв його, що приніс, докоряючи йому за непліддя. “Не годиться, — рече, — прийняти від рук твоїх дарів, бо бездітний ти, не маєш Божого благословення через якісь таємні гріхи твої”. Також і інший якийсь євреїн із племені Рувимово-го, приносячи з іншими людьми дари, докорив Йоаки-мові, кажучи: “Чого упереджуєш мене, приносячи дар Богові, чи не знаєш, що не достойний приносити з нами дарів, оскільки не полишив сімені в Ізраїлі”. Це почувши, Иоаким запечалився і відійшов із храму Господнього вельми скорботний, присоромлений і принижений — обернулося йому свято в плач, а радість того святкування в нарікання. Не повернувся-бо в дім свій від великого смутку, але пішов у пустелю до пастухів своїх стад і тут плакав за дві речі: за бездітність, і за безчесне оганьблення й докори. Пом’янув він святого праотця Авраама, якому вже в старих літах дав Бог сина, почав старатливо молитися Господу, щоб і він такого сподобився благословення, хай почутий і помилуваний буде, хай зникне наруга його між людей, хай дасться плід його подружжю в старості, як колись Авраамові, хай зможе назватися батьком дитині, а не як бездітний і відкинений од Бога терпить від людей докорення. І приклав до молитви піст, сорок днів не бажаючи з’їсти хліба. “Не вкладу, — рече, — в уста мої їжі, ані в дім свій не повернуся, але сльози мої хай харчем моїм стануть, а пустеля ця домом, доки не почує і не відвідає мене Господь Бог Ізраїлів”. Також і дружина його Анна, сидячи в домі своїм і довідавшись, що архієрей не захотів прийняти їхніх дарів, докоряючи за непліддя, і що чоловік її від скорботи залишив її та й пішов у пустелю, плакала невтішними сльозами: “Нині, — рече, — я є від усіх най-окаянніша, від Бога відкинена, від людей оганьблена, і від чоловіка відставлена. Про що спершу заплачу: чи про вдівство моє, чи про бездітність, чи про сирітство моє, чи про те, що не сподобилася називатися матір’ю?” І ридала гірко всі ті дні. Рабиня ж її іменем Юдит, утішаючи її, нічого не досягла, бо хто може втішити ту, печаль якої як море велике. Якось, так нарікаючи, увійшла у свій сад і, сівши під лавровим деревом, зітхнула із глибини сердечної і, звівши зі слізьми очі свої на небо, побачила на дереві пташине гніздо, що мало малі пташенята, і від нього їй стало ще тяжче на серці, почала голосити:

“Горе мені, полишеній, що я єдина а найгрішніша з дочок ізраїльських! Я єдина є над усіх принижена у жінках, всі плід черева свого на руках своїх носять; усі дітьми своїми утішаються, я ж єдина відкинена від цієї утіхи! Горе мені, що всі в церкву Божу з дарами приймаються, і через дітородство своє честь мають; я ж єдина від церкви Бога мого відкинена! Горе мені, кому я подібна: ані птицям небесним не уподобилася, ані звірям земним — вони-бо плодовиті перед тобою, Господи Боже, я ж неплідна пробуваю; ані землі не вподобляюся, бо та проростає і ростить сім’я своє і, плоди приносячи, благословить тебе, Отця небесного, я ж бо єдина бездітна є на землі. Горе мені, Господи, Господи, я, грішна, єдина обідніла плодотворенням! Ти, що Сарі дав колись у глибокій старості сина Ісаака, ти, що розверз був нутро Анни, матері Самуїла-пророка твого, поглянь нині на мене і почуй молитви мої. Адонай Саваот, знаючи зневагу бездітності, сам біль серця мого вгамуй і розчини утробні перепони, і неплідну плодоносною з’яви, щоб народжене в дар тобі привести, благословляючи співаючи і єдиномудренно славлячи твоє благоутроб’я!”

Коли так із плачем та риданням віщала, тут ангел Господній з’явився їй, кажучи: “Анно, Анно, почута молитва твоя і зітхання твої пройшли хмари, сльози ж твої перед Бога ввійшли, і ти зачнеш, і народиш дочку преблагословенну, від якої облагословляться всі коліна земні, і якою дасться спасіння всьому світу, назветься ж вона ім’ям Марія”. Почувши ці ангельські слова, Анна поклонилася Богові й рече: “Живий Господь Бог, коли ж народжу дитя, віддам його в службу йому, щоб служило і хвалило ім’я його святе день і ніч у всі літа життя свого”. Наповнилася ж невимовної радості свята Анна, пішла поспішно до Єрусалима, щоб там подяку й молитви свої воздати Богові за милостиве його відвідання.

Тієї ж години той-таки ангел явився в пустелі Йоакимові, кажучи: “Йоакиме, Йоакиме! Почув Бог молитву твою і зволив тобі дати благодать свою, тепер твоя жінка Анна зачне і народить тобі дочку, з її різдва всьому світові буде радість — це тобі знамення істинного благовіщення мойого: іди в Єрусалим, до церкви Господньої, там знайдеш біля Золотих воріт дружину свою Анну; їй те саме уже звіщено”. Подивувався Йоаким на це благовіщення ангельське і, славословлячи, дякував Богові серцем та вустами за таке його милосердя, і пішов швидко, радуючись і веселячись, у церкву Господню і, як сказав ангел, знайшов Анну біля Золотих воріт, вона молилася Богові; їй же звістив про ангельське благовіщення, також і вона йому повідала, що бачила й чула від ангела, про зачаття дочки звіщенная, і прославили Бога, що створив їм таку милість. Йому ж поклонившись у храмі святому, повернулись у дім свій. І зачала Анна свята в дев’ятий день грудня місяця, вересня ж 8-го дня народила дочку пречисту і преблагословенну Діву Марію, спасіння нашого початок і прохалицю, на її ж різдво небо і земля пораділи. І приніс Йоаким Богу великі жертви і всеспалення, і був благословенний архієреєм, і священиками, і левитами, і всіма людьми, що сподобився благословення Божого. Влаштував Йоаким велике пригощення у домі своїм, і всі веселилися, хвалячи Бога. Діву ж Марію, яка росла, батьки берегли, як зіницю ока, ведені Божим одкровенням, що має бути світло усьому світові і людського єства оновлення. Виховували її в такому остережному береженні, яке по-добає тій, що має бути матір’ю Спасителя нашого, не тільки люблячи її як дочку, котру бажали багато літ, але й пошановуючи як пані свою — пам’ятали-бо слова щодо неї мовлені і, провидячи духом у ній те, що мало бути за бажанням. Вона ж бо, благодаті Божої повна бувши, тією благодаттю і батьків своїх таємно збагачувала, не інакше, а так, як сонце промінням своїм зорі небесні просвічує, відділяючи їм світлість свою, так Марія вибрана, як сонце, Йоакима та Анну промінням благодаті, даної собі, освітлювала, щоб бути їм наповненими Духа Божого і певно вірити, що збудуться слова ангельські. Коли ж сповнилося три роки Богоотроковиці, ввели її славно в церкву Господню, зі свічками проводжали і віддали її в дар Богові, як і обіцяли. Після введення її, коли минуло кілька років, святий Иоаким помер, маючи літ вісімдесят, Анна ж свята, вдовою бувши, залишила Назарет і прийшла до Єрусалиму і там пробувала біля дочки своєї пресвятої, молячись у церкві Божій. Проживши ж у Єрусалимі два літа, почила в Господі, маючи всіх літ своїх сімдесят і дев’ять. Із чого ж благословенні ви є святі батьки, Иоакиме та Анно, заради пребла-гословенної дочки вашої? Подвійно є благословенні заради внука вашого, Господа нашого Ісуса Христа, в ньому ж благословляться всі народи і всі племена, їх праведно вся свята Церква Богоотцями назвала: Бога-бо від пресвятої вашої дочки народженого знаємо, Йому ж нині ви у небеснім передстоянні найближчі є, молітеся, щоб і ми не були віддалені від радості вашої, що пробуває вовіки. Амінь.

Деякі говорять, ніби Маттан, батько святої Анни, дід же по матері пресвятої Богородиці народив Якова, батька Йосипа теслі, але є це помилка, яка, гадаю, від того пішла, що в євангеліста Матвія, у главі 1-ій згадується Маттан, батьцо Яковів, так: “Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова. А Яків породив Йосипа, мужа Марії, і дехто гадає, що це один і той же Маттан, батько Яковів і батько трьох дочок, Марії, Совії та Анни написав би тоді, що Маттан народив Якова і трьох дочок, але йдеться про іншого, а про іншого таке: цей був від коліна Левиного, від синів Ааронових священиком, а інший той, що в Євангелії, був-бо від коліна Юдового, від дому Давида-царя, двадцять третій од роду Давидового та Соломонового. Про нього-бо святий Єпифаній у “Слові на Різдво пресвятої Богородиці” та святий Іван Дамаскин у книзі 4-ій “Про віру”, в главі 15-ій, пише так: “Від коліна Соломонового, сина Давидового, народився Маттан, цей народив Якова, батька Йосипового, і помер, і пойняв його жону, матір Якову, Мелхій, од коліна Натанового, сина Давидового, брат Панфіровий (що був батько Варпарфіровий, дід же Йо-акимів і прадід пресвятої Богородиці), і народив Мелхій (від матері Якової) Ілія, і був Яків від коліна Соломонового, їллій же був від коліна Натанового; Іллій-бо пойняв жону і помер бездітний, а по ньому Яків, що був братом йому за спільною матір’ю, але не від одного батька, пойняв жону його, оскільки закон велів: “Коли хто помре, не маючи дітей, хай візьме брат його жону його і воскресить сім’я брата свого”, — за тим-ото законом і пойняв Яків жону братову і народив Йосипа теслю, обрученого пресвятої Богородиці. І був святий Йосип сином обох: Якововим за єством, Іллієвим за законом, через що святий євангеліст Лука, описуючи Христовий рід, поклав Йосипу батька Ілія, говорячи про Христа: “Бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія, сина Маттанового”. Ілія називає замість Якова. А що Маттан-ієрей, котрий народив три дочки, не той був, що євангеліст у роді Христовому згадує, від такого стає явно: пише святий євангеліст Лука про Захарію, батька Предтечевого таке: “За днів царя юдейського Ірода, був один священик на ім’я Захарій… та дружина його з дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета”. А Єлизавету народила Совія, дочка Маттана-ієрея, і був Маттан Єлизаветі дідом по матері. Коли б той Маттан був один і той самий, що в родоводі Христовому, то не сказав би євангеліст: “Дружина його з дочок Ааронових”, а напевно б сказав: “Дружина його з дочок Давидових”, оскільки Маттан, що в книзі родоводу, покладений не від Ааро-нового, а від Давидового дому, від коліна Соломонового, але оскільки цей Маттан-ієрей інший був від того, що в родоводі, не від Давида, а від Аарона вів своє плем’я, через це Лука про внуку його, святу Єлисавету, дружину Захарієву, написав: “Дружину його з дочок Ааронових”. Звідси отож явно виходить, вдо таки інший є отой Маттан, що в родоводі, який наропив Якова, Йосипового батька, а інший той Маттан, цей священик Господній, що народив три дочки: Марію, Совію та Анну, матір пресвятої Богородиці. Те саме звіщається і у святого мученика Іполіта, його-бо Никифор у книзі своїй 2-ій, в главі 3-ій приводить у свідчення; той, описуючи родину пресвятої Богородиці, згадує Маттана-священика, діда по матері пресвятої Богородиці, що народив три дочки, а не згадує, що той священик мав народити Якова, батька Иосипового, але тільки дочок, сина жодного. Ще звідсіля розглянемо: плем’я Юдове і дім Давидів не священствували, тільки Левине плем’я і дім Ааронів, бо Маттан той, що в родинній книзі Хрис-та поданий, нібито священиком був, цей же не з племені священичого, але від царського; явно отож є, що один був Маттан, батько Якововий, а інший батько трьох дочок. Не безпотрібно, гадаю, відати й те, що в Старому Заповіті повелів Бог не брати жінок від іншого племені, ані жінкам віддаватися в інше плем’я, а кожен нехай жениться у наслідді своєму. Тут би можна здивуватися: пощо Матан-священик пойняв собі дружину з іншого племені, від коліна Юдового, також і святий Иоаким, що з дому Давидового, пойняв святу Анну з дому Ааронового — чи не согрішив, переступаючи Господню заповідь? Не согрішив, бо, хоч і повелено одним племенам ізраїльським, щоб кожен у своєму роді женився і виходив заміж, одначе, як святий Єпифаній свідчить, племені Юдовому із Левіїним з’єднуватися не заборонялося: хай дім царський із священичим домом у спорідненості буде, образом чого став начальний архієрей Аарон, що пойняв Єлисавету, дочку Амінадавову, сестру Наасонову, що тоді князем був у Юдеї, також і Іодай, архієрей, пойняв Іосавету, дочку Іорама, царя юдейського, сестру Охозаїну. Це було за промислом Божим, щоб пречиста Діва стала дочкою царською та архиєрейською і мала народити Христа-царя і архиєрея.

За “Житіями святих” Димитрія Туптала

(Переглянуто 36 разів, 1 переглядів сьогодні)