When:
14/09/2015 all-day
2015-09-14T00:00:00+03:00
2015-09-15T00:00:00+03:00

Літургійний рікВсі Східні Церкви у вересні святкують початок церковного року (індикту): 1 вересня — за григоріянським календарем, 14 вересня — за юліянським. Повний церковний рік триває від 1 вересня (14 вересня) до 31 серпня (13 вересня).

Саме слово “індикт” з латинської перекладається як «постанова», «оголошення». Так називали едикт римських імператорів, що з податковою метою наказував проводити в якийсь визначений час оцінку земельних маєтків громадян держави. Видавати такі едикти почали за імператора Діоклетіяна від 297 року спочатку щоп’ять, а далі — щоп’ятнадцять років.

З часом це слово почало позначати ще й період 15-річного циклу та день його початку. Згодом розширили сферу вживання слова «індикт» — не лише в фінансово-податкових цілях, але й для позначення різних дат громадянського життя.

Цей фінансовий рік не сходився з астрономічним роком, що від реформи Юлія Цезаря в 46 році до Христа, починався 1 січня. Першим днем індикту був найперше день 23 вересня, бо це був день народження імператора Авґуста, а від імператора Костянтина Великого — 1 вересня.

За початок нового церковного року таку дату прийняли Отці Вселенського Собору в Нікеї, що відбувся 325 року. Східні Церкви живуть за цією постановою й досі. Що ж до Римо-Католицької Церкви, то літургійний рік вона починає першою неділею Адвенту, тобто різдвяного посту.

Індикт, яким Отці Собору в Нікеї встановили дату святкування початку церковного року, має назву «візантійський», «константинопольський», або ж «Костянтинів». Спершу цей індикт був обов’язковим для усієї Римської імперії, за винятком Єгипту. Імператор Юстиніян І зробив обов’язковим датування після індикту для всіх офіційних документів. Римська Церква за Папи Пелагія ІІ ухвалила індикт для означення дат документів і лише 1097 року перестала керуватися цією постановою.

День початку церковного року став церковним святом. Точно невідомо, коли саме початок індикту став церковним святом, але воно вже існувало у VIII ст.

Преподобний Симеон Стовпник народився близько 390 року в Каппадокійському селищі Сиса, що на кордоні Кірестики та Кілікії в християнській родині Сусатіона і Марфи. У дитинстві прийняв хрещення, а в 18 років – чернечий постриг. Він став основоположником нової форми аскези – стовпництва.

У 423 році обравши цю форму подвижництва, усамітнився на невеликому кам’яному майданчику, що був розташований на верхівці стовпа (вежі) заввишки 4 метри і провів на стовпі 37 років у пості, молитві і проповідях, які промовляв для численних паломників.

Був проповідником віри Христової, отримав від Бога дар зцілювати душевні і тілесні хвороби, передбачати майбутнє.

Імператор Феодосій II Молодший (408-450) дуже поважав преподобного Симеона й дослухався до його порад. Коли імператор помер, його вдова цариця Євдокія зведена монофізитами, почала вірити в монофізітську єресь. Монофізити не визнавали в Христі дві природи – Божу і Людську, а лише одну Божу. Преподобний Симеон направив Євдокію в Юдейську пустелю до відомого подвижника того часу преподобного Юхимія Великого . Він «потішив Євдокію, пояснив цариці її помилку щодо природи Христа, і повернув до правдивої віри».

Новий імператор Маркіян (450-457) в одязі простолюдина таємно відвідував преподобного і радився з ним. За порадою преподобного Симеона Маркіян у 451 році скликав в Халкідоні IV Вселенський собор, яким було засуджене монофізитське вчення.

Святий Симеон жив понад ста років і помер під час молитви в 459 р.Його  мощі спочивали в Антиохії. Православна Церква у богослужбових текстах, присвячених святому Симеону, називає його «небесною людиною, земним ангелом і світильником вселеної».

Преподобного Симеона Стовпника слід відрізняти від преподобного Симеона Стовпника Дивногорця.

(Переглянуто 44 разів, 1 переглядів сьогодні)