When:
21/11/2015 all-day
2015-11-21T00:00:00+02:00
2015-11-22T00:00:00+02:00

Слово на собор святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Собор архистратига Михаїла й інших сил безтілесних

Свята Церква прийняла святкувати доброчесно собор святих ангелів од передання богоодуховлених отців, відкинувши давнє злочестиве пошанування ангелів, винайдене єретиками й ідолопоклонниками, адже ще в Старому Заповіті, коли люди Божі, відступивши від Бога, почали кланятися творенню Божому та ділу рук своїх, почали приносити із богоподібним поклонінням жертви сонцю, місяцю та зорям, гадаючи, що ті мають живу душу. Таким же поклонінням із жертвами кланялися й ангелам, про що в Книгах Царів згадується так: “І кадили для Ваала, і для Сонця, і для дванадцятьох планет і всій силі небесній”, тобто ангелам, вони-бо є вої небесні, як сказано в Євангелії: “І ось раптом з’явилася з ангелом сила велика небесного війська”. Та неблагочесне поклоніння ангелам поширювалось і в днях святих апостолів, що викорінюючи, святий Павло у Посланні до Колосян говорить: “Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою ангелам, вдаючись до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримаючись Голови”, тобто Христа. Були в той час певні єретики, які виглядом являлися смиренні та гордісно бажали повстриманим і чистим життям своїм наслідувати ангелів, навчаючи, щоб однаке поклоніння чинити ангелам, як і самому Богові. По тому настали інші, які казали, що ангели є творцями видимих істот і над Христа, Сина Божого, вищі вони й чесніші, бо безплотні, а Михаїла називали Богом жидам.

Слово на собор святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Інші-бо до чарівництва вдавалися, і людей зваблювали, під іменем ангелів бісів закликали і служили їм, ангелами їх називаючи. Найбільше в Колосянах, що підлягали митрополії, такі поширювалися єресі, і від багатьох злочестиве ангелопоклоніння, подібне ідолопоклонству, таємно здійснювали, що помісний Лаодикійський собор святих отців прокляв й анатемі віддав. Проклято ж і відкинуто було те неблагочестя ангелопоклонства, а узаконено благочестиве й належне пошанування та святкування святих ангелів як служителів Божих, оберігачів же роду людського. А в тій-таки Колосянській країні, у якій спершу таємно й погано, по-єретичному ж бо, творилося ангелопоклоніння, почало здійснюватися явно православне святкування Ангельського собору, будувалися чудові храми на ім’я святого архистратига Михаїла, начальника ангелів, як у Хоніх, що там над чудотворним джерелом преславного и пречудового храма було збудовано, в ньому-бо і самого святого архистратига Михаїла було явлено святому Архипові. Установлено Собор святих ангелів святкувати місяця листопада, тобто дев’ятого після березня місяця, першого від Сотворення світу, на відбиття числа ангельських чинів, їх-бо дев’ять порахував святий Дионисій Ареопагіт, учень святого апостола Павла, котрий забраний був до третього неба і там різницю святих ангельських чинів бачив і йому, як учневі своєму, сказав. Ті ж бо дев’ять чинів розділено було на три єрархії, які по три чини в собі складали: вищий, середній та нижчий.

У першій-бо вищій і до Пресвятої Тройці найближчій єрархії, — серафими, херувими та престоли. Найперші до Творця та Будівника свого наближені боголюбні шестикрилі серафими, як це бачив Ісая, кажучи: “Серафими стояли охрест Його, шість крил в одного і шість крил у другого: були полум’яподібні”, вони безпосередньо наближені до Того, про Якого пишеться: “Бо Бог наш — як вогонь, що пожирає”. “А престол Його — огняне полум’я”. “А вид Господньої слави — як палаючий вогонь”. До такої слави серафими наближені, вогненоподібні вони, як сказано: “Він чинить ангелів своїх духами і слуг своїх полум’ям вогненним”, палають-бо божественної любові полум’ям та інших до любові Божої розпаляють, як і ім’я їхнє з’являє, бо в жидівській мові “серафим” значить: “Той, що розпалює чи зігріває”.

Після серафимів є наближені до Всевидця Бога, який живе у неприступному світлі, багатоокі богомудрі херувими, у несповідимій світлості більше від інших, нижчих чинів, завжди сяють світлом розуму, Божого пізнання, таїнств же Божих та глибини Його премудрості пізнання пізнають та інших просвічують, бо ім’я їхнє “херувими” з тієї-таки жидівської мови перекладається: “Розуміння велике чи “премудрості пролиття”, адже через херувимів і іншим проливається премудрість і подається розумних очей просвічення до Богобачення і Бога пізнання.

Так само превознесені наближені до Того, що сидить на престолі, богоносні (як називає їх святий Дионісій) престоли, на них-бо, як на умових престолах, Бог умово спочиває, як пише святий Максим-ісповідник. Богоносними ж називаються не єством, а благодаттю та служінням. Пише-бо святий Василій Великий, що і Христова плоть є богоносна, але плоть Господня за єством і за іпостассю з’єднана із самим Богом Словом у нероздільному з’єднанні, належною і справжньою Його плоттю називається і пробуває. Престоли-бо не за єством, але за благодаттю, даною до такого служіння, мають Бога в самих себе невимовно й недовідомо, тому й богоносними називаються. Невимовним, отож, чином спочиваючи на них, Бог судьби свої праведні установлює, за Давидовим висловом: “Сів ти на престол, судячи правду”. Через це в них більше правота судеб Божих сяє, служать-бо правосуддю Божому і прославляють його, і виливають силу правосуддя на престоли долішніх судей, подаючи царям і владикам чинити праведні суди.

У середній же єрархії також є три чини святих ангелів: господства, сили і влади. Господствами звуться, бо над іншими, що під ними, ангелами панують, самі ж залишаються вільні. Відклавши ж (за Дионісієм) рабську боязнь, доброхітно й радісно служать безнастанно Богові, виливають-бо долішнім силу добророзумного володіння та мудрого уладження, що кладеться сущим од Бога на владах, щоб добре панували над урученими їм країнами. Ще навчають володіти почуттями, змиряти безчинні в собі побажання та пристрасті, плоть підкоряти духові, панувати над волею своєю і бути вищим од усілякої спокуси. Сили ж божественної міці наповнюються, служать волі всесильного та всемогутнього Господа свого міцного та сильного, негайно й неутруджено її здійснюють і чинять великі чудеса, і ту ж таки благодать виливають на угодників Божих, котрі достойні тієї благодаті, щоб їм чудодіяти і зціляти всілякі хвороби та провіщати майбутнє. Допомагають-бо святі сили людям, котрі трудяться й утяжені в несенні покладеного на них ярма будь-якого послушання, щоб сильні були своє призначення виконувати і немочі немічних носити. Укріплюють-бо всіляку людину в терпінні, щоб не знемагала в скорботах, але щоб міцним великодушшям та сильною мужністю усе, що находить, перетерпіла, смиренно про все дякуючи Богові, котрий усе в користь нашу творить. Влади ж, говориться, мають силу на дияволів, щоб присмиряти бісівську владу і відводити спокуси, яких вони завдають людям, не попускати їм, щоб шкодили кому настільки, наскільки самі хочуть. Утверджують-бо добрих подвижників у духовних подвигах і трудах, бережучи їх, щоб не позбулися духовного царства, а тим, що борються із пристрастями й похотями, допомагають, сприяючи, щоб відганяли вони лихі помисли та ворожі наляги і перемагали диявола.

Також і в нижчій єрархії є три чини: начала, архангели та ангели. Началами звуться, бо над найнижчими ангелами старшинство мають, їх уладжують до виконання божественного повеління. Доручено-бо їм управління всесвітом та оберігання всіх царств і князівств, земель та всіх народів, племен та мов; кожне-бо царство, і плем’я, і мова має осібного собі хранителя й управителя цілої своєї країни — одного ангела з того небесного чину, що називається начала. Того чину (за тлумаченням Григорія) служіння таке: повчати людей, щоб усякому начальникові за достойністю, ступеню його належну, виказувати честь. І ті ангели на високі чесних санів ступені виводять достойних і наставляють їх, щоб не для власного прибутку, саможивлення, любочестя ж та марнотної слави на своє начальство виходили, але заради самої Божої честі, розширення та примноження Його святої хвали і заради користі ближніх, служачи для загальної потреби своїх підлеглих. Архангелами ж називаються великі добровісники, котрі звіщають велике й преславне. Їхнє служення (як каже великий Дионісій) таке: пророцтва відкривати, просвічення та сповіщення волі Господньої й розуміння, яке від вищих чинів вони приймають, звіщати нижчим ангелам, а через них сповіщати людям. Святий же Григорій Бесідовник каже, що вони святу віру в людях примножують, просвічуючи їхній розум світлом розуму святого Євангелія та відкриваючи їм таїнства благочестивої віри.

Ангели ж у небеснім уладженні та розташуванні від усіх чинів є найнижчі і до людей найближчі, вони менші таїнства Божі та Його хотіння звіщають людям, наставляють, як їм чеснотливо й праведно по Бозі жити. Приставлені вони кожного із нас, вірних, берегти: тих, що із нас стоять, утримують, щоб не впали, а впалих підіймуть, щоб встали, і ніколи не полишають нас, хоча й тих, котрі зогрішили; завжди-бо готові допомагати нам, коли тільки самі захочемо.

Слово на собор святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Називаються-бо всі вищі небесні чини тим іменем “ангели”, хоча й інші мають найменування за Богом розташованим творенням та уладженням своїм і за даною собі від Нього благодаттю, а саме: серафими, херувими, престоли та інші чини, одначе всі загалом ангелами називаються, бо ім’я те “ангел” не є ім’ям єства, а ім’ям служення. Всі-бо ангели є, всі Божому повелінню служать, як написано: “Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу”. Різні їхні та нерівні є служіння, через те що неоднако всім премудрим Творець одкриває таємницю свого божественного хотіння, але за посередництвом через вищих чинів нижчих просвічуючи, і волю святу їм з являючи, і повеліваючи її виконувати, як це в книзі пророка Захарії явно подається: коли ангел бесідував із пророком, інший ангел вийшов назустріч тому ангелові, повеліваючи йому йти до пророка та звістити, що має бути з Єрусалимом. Так-бо пишеться: “Аж ось ангел, що говорив зі мною, стоїть, а навпроти нього виходить ангел інший. І сказав він до нього: “Біжи, говори цьому юнакові (тобто пророкові Захарії), кажучи: “Невкріплений буде Єрусалим через многість людей .. А Я стану для нього, — говорить Господь, — огненим муром навколо”. Це тлумачачи, святий Григорій каже: “Коли ангел до ангела говорить: “Біжи, говори цьому юнакові”, — немає сумніву, що ангели один одного посилають, менші-бо послані є, більші ж посилають”. Так само і в Даниловім пророцтві є, що ангел ангелові повеліває сказати видіння пророкові. З цього-бо явно є, що нижчих чинів ангели від вищих чинів звіщаються про волю й хотіння Божественного свого Творця, просвічуються й ними посилаються.

Належно тож у восьмий день місяця цього листопада, тобто дев’ятого [місяця], Собор тих дев’яти чинів святих ангелів православна воююча Церква, яка потребує їхньої помочі, святкує найкращим молінням, оскільки всі ті дев’ять чинів ангельських зберуться в день страшного того Господнього суду, що називається від Божественних церковних учителів днем восьмим, бо після віку цього, що обертається сідмицями днів, настане відтак день восьмий; “Коли ж прийде Син людський (і Божий суддя праведний) у славі своїй і всі ангели з Ним”, — як Сам той-таки Господь у Євангелії прорік”, — і пошле ангелів своїх із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох”, тобто зі сходу, заходу, півночі та півдня, тоді-бо й нас, котрі їхній собор чесно празникують, о коли б до лику вибраних Господніх та й зібрали!

Усіх-бо тих небесних дев’яти чинів ангельських собору чиноначальник і воєвода є учинений від Бога — святий архистратиг Михаїл, як вірний служитель Божий, котрий у час погубного знесення у гордість Сатани і відступлення його від Бога та падіння у прірву зібрав усі ангельські чини та воїнства і закликав велиголосно: “Слухайте, постаньмо добре перед Творцем нашим і не замислюймо супротивного Богові! Слухайте, що постраждали ті, що були вкупі з нами створені і які досі з нами причащалися божественного світла. Слухайте, як раптово від світла у тьму перейшли через гордість і з висоти у безодню скинуті! Слухайте, як спала із небес денниця, що сходила зранку, і побилася на землі”. Так до всього ангельського собору промовляючи, почав, бо на першому місці стояв із серафимами та херувимами і з усіма небесними чинами, славлячи пресвяту і єдиносущну і нероздільну Тройцю, єдиного Бога, і співаючи згідно пісню:

Свят, свят, свят Господь Саваот, Наповни небо і землю славою Своєю! Таке-бо святих ангелів з’єднання називається Собором ангельським, тобто коли увагою, однодумством, з’єднанням одностайно і одноголосно славлять Отця, і Сина, і Святого Духа — святу Тройцю, їй же і від нас, тлінних, нехай буде слава навіки. Амінь.

Лаодикійський помісний собор, на якому відкинено правилом тридцять п’ять злочесне ангелопоклоніння, а поставлено було благочесне пошанування ангелів і Собору їхнього святкування, був у час святого Сильвестра, папи Римського, раніше першого великого вселенського собору, що в Никеї, за кілька літ. Був же той Лаодикійський собор у літо від Різдва Христового 319; інші вважають, що в літо 320 чи 321. А єпископів на тому соборі було 32. Начальствував митрополит Лаодикійський на ймення Нунехій. Дехто каже, що Теодот був тоді митрополитом, але достовірніше, що був Нунехій першосідником на тому соборі.

За “Житіями святих” Димитрія Туптала

(Переглянуто 58 разів, 1 переглядів сьогодні)