У той час до Єрусалиму Ісус відійшов. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус (Ін. 5:1-15).

(Переглянуто 36 разів, 1 переглядів сьогодні)