30 травня р.Б. 2014

Прп. Ісаакія Далматського

12 червня 2014 р. (н. ст.)

Вих. ч. 041-14

ОБІЖНИК ч. 2

про захист парафіян під час

інформаційної війни

Війна, розпочата Росією проти нашої країни, позначається широким застосуванням інформаційних технологій. Їхніми жертвами стала значна частина мешканців Криму й Донбасу, політичні погляди яких зазнали отруйного впливу російських телеканалів і соціяльних мереж. В інформаційному просторі формується світ міфів, здатний підмінити в свідомості людини реальний довколишній світ. Незахищена, слабка особистість може стати і часто стає заручником світу міфів, тікає в нього від реальності, а відчуття несумісності цих двох світів викликає в неї депресію.

Війна в інформаційному просторі передбачає використання дезінформації, тенденційність в трактуванні подій, їхнє однобічне висвітлення, маніпулювання фактами. Це необхідно розуміти кожному християнинові, який, вмикаючи телевізор, комп’ютер, радіоприймач, відкриваючи газету, стає споживачем інформації, а отже, об’єктом інформаційних атак.

Пастирською місією священика є застерігати парафіян від невибагливого й довірливого сприйняття інформації. Не йдеться про втечу з інформаційного простору: відмова від користування сучасними технологіями не рятує від поширюваних усно пліток, а російські спецслужби здавна вважаються майстрами оперування настроєм натовпу. Священик має вчитися сам і вчити парафіян свідомому доборові інформації, критичному аналізові фактів, виявленню прихованої мети тенденційної інтерпретації подій.

Пошук сенсацій і зосередження уваги на них звичайне для журналістики. Легко потрапити в інформаційну пастку, стежачи лише за найпопулярнішими повідомленнями про ключові події. Але справжнє життя значно ширше за військовий конфлікт чи президентські вибори. Його повноту допомагають відчути інформаційні матеріяли релігійного змісту, аналітичні статті з позаполітичних сфер, особисті рефлексії авторитетних осіб тощо. Про їхній пошук треба дбати самостійно, виходячи з власних уподобань і переконань.

Слід завжди пам’ятати: діставати інформацію з неперевіреного джерела – те саме, що пити воду з випадкової калюжі. Тому варто обмежити себе використанням тих медійних засобів, які дбають про власну репутацію і не подають неперевірених повідомлень. Дуже корисно стежити не лише за національними, а й за міжнародними службами новин: ВВС, CNN, Euronews тощо. В Росії не існує засобів масової інформації, незалежних від влади. Тамтешні соціяльні мережі («ВКонтакте», «Одноклассники») також контролюються всюдипроникними спецслужбами й використовуються для утвердження неоімперської доктрини, як і російська відеопродукція, що поширюється в Україні.

Необхідно завжди враховувати, хто є власником медіа-ресурсів і які він займає політичні позиції. Адже це неодмінно відображатиметься на редакційній політиці.

Критичні матеріяли про армію, державну владу, силові структури можуть бути замовними й покликаними провокувати внутрішні конфлікти, невдоволення, паралізувати заплановані військові дії, викликати паніку. Партійна боротьба, кар’єрні змагання, гонитва за економічним впливом можуть використовувати за знаряддя журналістів, найнятих з метою дискредитації опонентів. На жаль, ці процеси не припиняються і під час загальнонаціонального протистояння аґресорові.

Найбільш цинічним засобом ведення інформаційної війни є використання церковної риторики для маскування злочинів проти людства. Христос застерігав: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Мт. 7:21). І за зразок для наслідування Він дає нам у притчі не самовдоволеного священика чи левита, а доброго самарянина, який зупинився для допомоги постраждалому від розбійників. Убивства мирних людей, терор, етнічні чистки в Криму й на Донбасі Господь судитиме ще суворіше за те, що їхні організатори прикривалися фразами про «захист православ’я».

Треба пам’ятати про тролінґ – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень, образ на адресу опонентів, яким часом займаються спеціяльно найняті особи. Полеміка з ними безглузда, як і активне реаґування на них.

У проповідях, у бесідах із парафіянами необхідно нагадувати про те, що тільки пізнання правди робить людину справді вільною (Ін. 8:32). Захист власної свободи передбачає і самооборону від маніпулювання нашою свідомістю через інформаційні мережі. Навчаючись боронити своє право на здобуття правдивої інформації, ми здобуваємо шанс виграти невидиму війну, що ведеться аґресором проти кожного з нас.

 

 

Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

 

(Переглянуто 20 разів, 1 переглядів сьогодні)