Христос Воскрес!
Це вперше. На Всенощну Великоднього богослужіння приїхали до Свято-Дмитрівської церкви родини зі слобідської глибинки: із сіл, де не має церков Київської традиції. Шукали, перепитували у знайомих… І от нарешті добиралися до Харкова. Хто – електричками, хто – автобусами, попутками, щоби Світле Воскресіння Христове зустріти у рідній церкві. До речі, це вже стала тенденція, що рік за роком стає більше людей, яким небайдуже, де святити паски. Потроху зміцнюється думка в суспільстві, що ніякі реформи неможливі, поки не повернемося до джерел власної національно-християнської ідентичності.
І кращий спосіб глибше відчути свій обряд – бути відкритими до інших, дружніх християнських конфесій. Наш архієпископ Ігор із своїм причтом був запрошений на Великодню Св.Літургії в костел й був на виносі Плащаниці у Греко-Католицькій церкві. У нас на Великодньому богослужінні мав можливість звернутися до мирян представник єпископа Харківсько-Запорізького Станіслава Широкорадюка з Римсько-Католицької Церкви о. Юрій Зимінський. Сенс таких системних міжконфесійних контактів ще й у тому, щоби загалом зрозуміти своє національно-християнське покликання. На цьому шістдесят років тому наголошував визначний український інтелектуал Вячеслав Липинський у серії статей на тему «Релігія і Церква в історії України» (Нью-Йорк, 1956) «Маючи в своїй нації і Схід, і Захід, і одну і другу церкву … ми мусимо , коли хочемо бути нацією, ці два напрями під гаслом єдності та індивідуальності нашої національної в собі весь час гармонізувати. Без такої гармонізації ми гинемо, як нація. Гинемо за невиконання цього завдання». Покликання української нації Вячеслав Липинський бачив і в тому, щоби показати своїм прикладом Європі шлях назустріч до зближення колись роз’єднаних в наслідок розколу Католицької та Православної Церков. І цим шляхом йтимуть нині люди, які вірять у Христа і у Воскресіння Христове.
Про це наголошує у Великодньому посланні архієпископ Ігор:«Воскресіння Христове ніколи не перетвориться на науковий факт, не стане об’єктом дослідної перевірки. Воно й відбулося так, щоб залишити кожному вибір: вірити чи ні. Сам Христос заздалегідь попереджав: «Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!» (Лк. 12:51). Наївно сподіватися, що цей поділ вдасться подолати об’єднавчими засобами політичних режимів або суспільних ініціятив. Бо ж воскресіння з мертвих – виклик для здорового глузду й імпульс для духовного пошуку. Цей виклик спонукає нас долати міражі минущих доктрин, прориваючись поза штучно виділене для Церкви ґетто в осягненні перспективи вищої реальности, до котрої покликана людина – вічного життя».
Воістину Воскрес!

Фоторепортаж Ольги Різниченко вміщено за адресою: https://www.facebook.com/olga.riznychenko/posts/1641473255899822

8.04.2018 р.
Ольга Різниченко,
титар Свято-Дмитрівського храму УАПЦ.

(Переглянуто 66 разів, 1 переглядів сьогодні)