ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

до початку Різдвяного посту

Слава Ісусу Христу!

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Понад три тисячі років тому дорогою до Вифлеєму прямував у зажурі останній суддя Ізраїля Самуїл. Його вели глибоке розчарування в правителі, поставленому Самуїлом на прохання євреїв, Саулі, та надія на те, що Бог допоможе виправити важку помилку. Самуїл приходить до дому Єсея, шукає серед його дорослих синів кандидата на помазання – та дарма. І лише коли покликали від отари овець найменшого сина, Давида, Господь сказав Самуїлові: «Устань, помаж його, – бо це він!» (1 Царств 16:12). Так через розчарування й помилки приходить пророк до майбутнього царя і співця псалмів, найголовніше ж – до предка майбутнього Спасителя світу.

Згодом, ще за тисячу з лишком років, тією самою дорогою йтимуть до Давидового міста Вифлеєму три східні мудреці. Вони передбачили були народження Месії, але теж заблукали, потрапили в царські палати Ірода, і тільки знайдені в пророка Михея слова про Вифлеєм, звідки «вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі» (Михей 5:1) та сяйво провідної зорі (Мт. 2:9-10), вивели їх із полону оман і допровадили до вифлеємського вертепу.

Сорокденний Різдвяний піст, котрим ми готуємося до зустрічі з Давидовим нащадком, народженим у вертепі від Духа Святого для спасіння світу, дається нам для усвідомлення й переживання власного шляху до ясел із Немовлятком Ісусом. У кожного цей шлях мав свої перешкоди. Кожен із нас переживав і розчарування, і зневіру, і прикрі помилки. Нам траплялося збочувати й потрапляти в пастки власної легковажности. На нас чатували спокусливі зустрічі, оманливі видовища. Комусь траплялося впасти, зупинитися, зазнати важких душевних травм…

Час Різдвяного посту дарується нам для спокійних, зважених роздумів над пережитим. Але ці роздуми не є самодостатньою метою. Вони покликані відкрити нам справжню, далекосяжну мету: єднання з Христом задля спільного простування в Його майбутнє Царство. Саме тому центральне місце в постовому часі належить сповіді й причастю Святих Таїн – могутнім знаряддям нашого порятунку від духовних недуг і земних небезпек. Просвітлені стриманістю в їжі, ощадливістю в мові й посиленою молитвою, зміцнені таїнствами сповіді й причастя, ми звільняємося від влади оман, які збивають нас із єдиного правильного шляху. Нашого власного шляху до Вифлеєму.

Піст звільняє нас для зустрічі зі Словом Божим, на яку нам бракує часу в повсякденному житті. Розгортаймо Біблію з певністю, що там завжди можна знайти мудру пораду, необхідну для правильного прокладання життєвих маршрутів. Тільки треба звільнитися від поверховости й поспіху при читанні Святого Письма. Треба пам’ятати: воно є посланням надії для кожного, здатного це відчути й оцінити.

Христос терпляче чекає на нас. Нас Він також навчає  терплячости й витримки, необхідних для подолання довгої дороги. Хай же час Різдвяного посту освітлюється теплим сяйвом повсякчасної Господньої присутности, знаком якої стало Немовлятко у віфлеємському вертепі – Слово, котре «сталося тілом і перебувало між нами, повне благодати та правди» (Ін. 1:14). Амінь.

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

14 (27) листопада р. Б. 2016

 

(Переглянуто 140 разів, 1 переглядів сьогодні)