ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

до початку Різдвяного посту

 Слава Ісусу Христу!

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Ми знов вирушаємо в дорогу. В сорокаденну дорогу, що провадить нас до зустрічі з новонародженим Месією. Як і кожен піст, передріздвяна чотиридесятниця пропонує нам випробувати себе, свою християнську зрілість і людську волю, вносячи оздоровчі корективи в наш щоденний побут. Адже будь-яка дорога заохочує нас до змін, до відкриття нового, до розширення виднокола. Ми залишаємо обжитий простір, аби врятуватися від застою й самозаспокоєння. Простуючи до обраної мети, ми відкриваємо на своїй життєвій дорозі нові  сенси, яких могли досі не зауважити в монотонному повсякденні.

Символічний світ Різдвяного посту насичений і урочистий. У передчутті свята ми щодалі пильніше вдивляємося в неосяжний світ тісного вертепу, переображений присутністю Божого Сина. А це допомагає збагнути, наскільки здатен змінитися наш власний внутрішній світ, коли в ньому знайдеться гідне місце для Христа. Ми вчимося ніжній любові до Ісуса в Його Пречистої Матері, а жертовному служінню Йому – в праведного Йосифа Обручника. Вифлеємські пастушки вчать нас відгукуватися на поклик Неба, а три східні мудреці – бути наполегливими й цілеспрямованими в пошуках Бога.

Євангелист Матей, сповіщаючи про поклоніння Христові мудреців, котрі прийшли зі сходу, лишається гранично стриманим у розповіді про них. Це вже потім європейська легенда твердитиме, що мудреців було троє, назве їх царями, надасть імена Каспар, Мельхіор і Балтазар, виведе їх із загадкової Халдеї. Але чітко й виразно євангелист протиставить небесну мудрість прибульців зі сходу підступній обмеженості юдейського правителя Ірода. Патологічна жадоба влади затьмарила Іродову свідомість настільки, що він відмовляється приймати реальність змін у довколишньому світі. Ірод ладен приректи довгоочікуваного Месію на смерть, аби тільки запобігти виходові суспільної ситуації з-під власного контролю. Хоч і влада його насправді ефемерна: адже Ірод – тільки маріонетка в руках римських правителів.

Іродові риси: втеча від реальності, страх змін – несумісні з життєвим покликанням християнина. Які б виклики не несло нам життя, Церква завжди готова гідно їх прийняти. Молячись за мир, вітаючи Христа як Царя миру, ми не можемо ховатися від нав’язаної окупантами війни. Адже мир здобувається перемогою над злом, а не капітуляцією перед ним. Дивно, що державна влада зважилася запровадити військовий стан лише на п’ятому році кривавої боротьби за національний суверенітет України. Та тепер сподіваємося на енергійнішу протидію напасникам, передумовою чого є подолання олігархічної системи державного управління. Революція гідности, розпочата п’ять років тому, завершиться тільки з формуванням громадянського суспільства та подоланням загрозливого антагонізму між владою і народом. Ось де простір для суспільного служіння християнина.

Різдвяний піст – це світлий час надії. Хай же він стане для кожного з нас висхідною дорогою духовного зростання, дорогою до Христа – джерела справжнього справедливого миру й спасіння. Амінь.

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

14 (27) листопада р.Б. 2018

(Переглянуто 81 разів, 1 переглядів сьогодні)