ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

до початку Різдвяного посту

 

Слава Ісусу Христу!

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Перший крок за поріг власного затишного дому завжди вимагає рішучости й відваги. Хай часом у твоїй оселі й бракує справжнього комфорту, але сила звички полонить, заколисує, розслабляє. Починаєш вагатися: а чи варто щось змінювати? Чи виправдовує далека мета твоєї мандрівки розставання зі стабільним побутом, з рятівними стінами, за якими ти ховався від примарних небезпек?

Різдвяний піст прагне висмикнути нас із узвичаєного ритму життя, широко розчиняючи двері наших внутрішніх осель перед свіжими вітрами духовної мандрівки. Свята родина, яка вирушає з далекого Назарету до Вифлеєму, три східні мудреці, що кидають усе задля пошуків загадкової зорі, – усі вони дають нам взірець нестримного руху. А метою цього руху виявляється не тихе земне пристановище, ні! Немовлятко, що народиться у вифлеємській печері, саме стане джерелом і спонукою динамічного простування в майбуття. «Іди за Мною!» (Ін. 1:43) – кликатиме Він Своїх учнів. І наставлятиме: «Я є дорога, і правда, і життя!» (Ін. 14:6), наказуючи: «Ідіть і навчіть усі народи» (Мт. 28:19).

Самовдоволений застій несе в собі духовну смерть. Ми, християни, покликані до невпинного пошуку, зростання, а отже – до змін. Змін власного єства, виростання в подобу Христа – смиренного, жертовного і незламного в служінні правді. Змін і в житті та устрої кожної з наших громад. Різдвяний піст дає нам добру нагоду для духовного вдосконалення – і усвідомлення того, що справжнє духовне вдосконалення неможливе без діяльного служіння ближньому. Осередками цього служіння мають бути церковні парафії – оази молитви й водночас діяльні центри релігійної освіти, поширення Слова Божого, доброчинної допомоги. Духовна міць спільноти виростає зі стосунків між самими парафіянами, з їхнього мистецтва любити, прощати, бути вдячними, жертовними, винахідливими, доброзичливими. Вдосконалення в цьому мистецтві – запорука успішного руху дорогою спасіння.

Варто пригадати класичну схему чотирнадцяти справ милосердя, вправляння в яких здатне наснажити енергією парафіяльне життя:

Сім справ тілесного милосердя Сім справ духовного милосердя
    Голодного нагодувати.     Грішника навернути.
    Спраглого напоїти.     Ненавченого навчити.
    Роздягненого одягнути.     У сумніві порадити.
    Подорожнього в дім прийняти.     Засмученого потішити.
    Недужому послужити.     Кривду терпеливо зносити.
    В’язня відвідати.     Образу від серця прощати.
    Померлого поховати.     За живих і померлих молитися.

Ось це і є наша «дорожня карта» на Різдвяний піст. Хай він буде для кожного з нас нагодою для руху вперед, до Христа, котрий приймає тіло, аби стати нашим надійним супутником на дорозі спасіння. Амінь.

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

14 (27) листопада р.Б. 2019

(Переглянуто 146 разів, 1 переглядів сьогодні)