Всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

з нагоди початку Великого посту 2019 року

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Нині ми зробимо перший крок у драматичний простір Великого посту. Перед нами простягається період, який відкриває безмежну любов Бога до людини. Але ж людина у відповідь на простерту до неї руку порятунку демонструє самогубчу зневагу. Невблаганний ритм Великого посту відлунює важкими кроками скатованого Христа. А десь подалі від хресної дороги причаївся зрадливий учень, у розпачі стискаючи гаманець із тридцятьма срібняками.

Нам так не хочеться помічати його – «злочестивого Юду»! Ми шукаємо причин Юдиного відступництва в його особистих комплексах, у засліпленні «недугою грошолюбства» (тропар Великої п’ятниці). І ховаємося від того, що в Юді, ніби в дзеркалі, відобразилася ціла гама наших власних слабкостей, наших великих і малих зрад.

Адже зрадою Христа є кожен наш гріх. Ми тікаємо від Христа, коли уникаємо зустрічі з Ним на богослужінні та в молитві. Ми відвертаємося від Бога, коли ігноруємо ближнього, який потребує нашої допомоги. Сахаючись від Церкви або перебігаючи з однієї спільноти до іншої, ми слідом за Юдою вислизаємо з-за столу Тайної вечері, аби знайти де-інде щедрішу поживу. Ми наслідуємо зрадливого апостола, коли йдемо на нескінченні компроміси зі своїм сумлінням.

Юда несе в собі всеосяжні сумніви й розчарування. І його власна доля демонструє нищівну перспективу цих почуттів. Ані усунення з Юдиного життя Вчителя, ні здобута винагорода не відвернули ганебного кінця: «Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився» (Мт. 27:5).

Час Великого посту дається нам не для того, аби лише пережити сором і біль від визнання власних помилок. Він відкриває перспективу засадничих змін у нашому власному єстві, в способі життя, в стосунках із довколишнім світом. Ми здатні опиратися злу – слід тільки знайти джерело стійкості, витривалості у випробуваннях. Коли Юда тікає від подячної трапези, інший апостол, юний Іоан, лише ближче пригортається до Вчителя. Він єдиний подолає природний страх і  залишиться біля Богородиці на Голгофі. Бо ж це йому, Йоанові Богослову, відкриється в усій своїй глибині фундаментальна істина Христового вчення: «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому» (1 Ін. 4:16).

З вдячністю, відповідальністю й надією входимо ми в світлий простір Великого посту. Вирушаємо в дорогу навернення, наприкінці якої очікує на нас Сам воскреслий Господь. Хай же за винагороду кожному з нас, хто гідно подолає цю дорогу, стане  радісне відчуття сили Христової правди і незрадливої любови, здатних наснажити нас на перемогу над будь-якими випробуваннями. Амінь.

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

Свято-Дмитрівська церква

м. Харків

10 березня (25 лютого) р.Б. 2019. Прощена неділя

(Переглянуто 198 разів, 1 переглядів сьогодні)