Jesus_birthplace_in_Bethlehem

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

до початку Різдвяного посту

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

І знов перед нами простягається важка й виснажлива дорога. Дорога до Вифлеєму, в яку ми вирушаємо разом із Пресвятою Дівою та праведним Йосифом Обручником.

Різдвяний піст дарується нам як час підготовки до зустрічі з Христом. Бо ж, навіть перебуваючи в церковній спільноті, провадячи активне християнське служіння, ми потребуємо все нових і нових зустрічей із Сином Людським. Так, як потребуємо щоденного хліба, просячи про нього в Господній молитві.

Замислімося: адже староєврейська назва міста Вифлеєм, «Бет-лехем», дослівно означає «дім хліба». Хіба не знаменно, що Господь, який дає нам Себе в причасті під виглядом пшеничного хліба – просфори, приходить у світ саме там, у Вифлеємі! Ніжне, вразливе тіло Немовлятка Ісуса кладеться в ясла, відкриваючись кожному з нас у дитячій безборонності Новонародженого. Немає охоронців, ніхто не чатує на відвідувачів за дверима. Бог вірить, що Його творіння, людина, збереже Свого Спасителя. І хоча довкола не бракує підступних іродів, здатних помітити в народженні Божого Сина лише загрозу для свого панування, завжди знайдеться мужній Йосиф Обручник, готовий наразитися на небезпеку, аби врятувати Месію.

Наша особиста дорога до Вифлеєму покликана відкрити присутність у світі скромних і відважних супутників. Адже ми легко помічаємо ворогів, а трапляється, що своїми нерозважливими словами й учинками перетворюємо на ворогів колишніх друзів. Нас здатні порізнити суперництво в спорті, політиці чи економіці, мистецькі уподобання, манери поведінки. У кривому дзеркалі засобів масової інформації ввесь довколишній світ обертається на вороже й небезпечне середовище, де панують мафія, спецслужби, економічні клани. А Христос, приймаючи тіло у вифлеємській печері, дає нам приклад дружньої довірливости, щирої відкритости до ближнього.

Дорога Різдвяного посту кличе нас безбоязно приєднатися до церковної спільноти, відчути себе її частиною – вільною особистістю, здатною допомогти іншому та прийняти його допомогу. В цій спільноті ми звільняємося від страху бути добрим, чуйним, жертовним. Ми вчимося користуватися найнадійнішою «дорожньою картою» в житті – Божим Словом, Євангелієм. Ми опановуємо стиль християнського життя і виявляємо його понадчасовість, незалежність від модних трендів, від ринкової кон’юнктури. А це допомагає знайти джерело стабільности, поступальности нашого простування до воплоченого у Вифлеємі Спасителя.

Гідна підготовка до зустрічі Різдва Христового відкриває перед нами дальшу життєву перспективу. Народжений у «домі хліба», Господь звіряється нам: «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Ін. 6:35). Він приходить, аби стати поживою для кожного з нас, аби відкрити нам довколишній світ у його багатобарвності й красі, аби стати порадником на життєвій дорозі. Хай же цей сорокаденний відтинок стане для нас заохоченням до сміливого здійснення майбутньої мандрівки в супроводі самого Божого Сина, котрий приходить до осель наших душ, аби врятувати нас від блукань і зневіри.

Христос посеред нас! – І є, і буде!

                                      † Ігор

                                  архиєпископ Харківський і Полтавський

15 (28) листопада р.Б. 2013

(Переглянуто 25 разів, 1 переглядів сьогодні)