2014-11-28_154353 послання

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ всечесному священству й побожним мирянам Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви до початку Різдвяного посту 

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Важко рухатися дорогою, коли вона оповита димом пожеж і вкрита вирвами від ворожих снарядів. Щоб дістатися до мети, необхідні відвага, обережність і чітке бачення кінцевої точки. А ще – слід постійно пам’ятати, що нас там чекають і на нас сподіваються.

Цьогорічна дорога Різдвяного посту для всіх нас пролягає через воєнне лихоліття. Російська аґресія і постійна загроза її розширення створюють атмосферу постійної напружености, тримаючи українців у передчутті небезпеки. Розчарування від несправджених надій, породжених Революцією Гідности, залишає глибокі рани в душах колишніх учасників акцій громадянської непокори та солідарної з ними частини суспільства. Нам загрожують пастки апатії та зневіри.

Але саме ця ситуація відкриває перед нами глибокий сенс апостольського заклику готуватися до духовної боротьби, «підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе, – навчає апостол, – візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:14-17). Пояс, броня, похідне взуття, щит, стріли, шолом, меч – апостол Павло перелічує мало не всі деталі обладунку античного леґіонера. Він нагадує адресатам свого послання: шлях до Христа вимагає мужности, вимагає боротьби. Долаючи цей шлях духовної боротьби, перемагаючи спокуси, ми складаємо іспит на право стати громадянами вічного Небесного Царства, що починається тут, нині, у Святій Христовій Церкві – Небі на землі.

Кожна парафія Харківсько-Полтавської єпархії робить тепер усе можливе, аби допомогти оборонцям Батьківщини: молиться за українських воїнів, збирає кошти, закуповує й відвозить на фронт їжу, одяг, армійське спорядження. І все ж головна місія церковних громад полягає в іншому. Попри війну, ми маємо продовжувати будувати власне парафіяльне життя й формувати довколишній духовний простір. Ми маємо рухатися дорогою спасіння самі й залучати до цього руху все суспільство, не давати його зупинити або звести геть, набік, на манівці.

Війна не можу виправдати тупцювання на місці. Навпаки, вона вимагає від кожного з нас активного, наступального руху. Різдвяний піст має стати важливим етапом цього руху, якщо ми належно використаємо його для виправлення власних помилок і допомоги іншим зробити крок уперед. Наша зброя правди – це не лише стримання від скоромної їжі та багатослів’я, але й активний захист справедливости, сприяння суспільним змінам, запобігання злочинам, поширення об’єктивної інформації. Церква відкриває світові чіткі дороговкази, нехтування якими загрожує довічним блуканням у замкненому колі власних помилок. Це поради, сповіщувані Євангелієм: бути чесним і справедливим у всьому, шанувати власну гідність і гідність свого ближнього, не наживатися коштом інших, не брати й не давати хабарів, любити свою Вітчизну й захищати її.

Паніці, розгубленості, чварам конкурентів християнська спільнота покликана протиставляти чіткі життєві орієнтири, відкриті нам Творцем через Сина Божого, до ясел Котрого веде нас Різдвяний піст. Прихід у світ Передвічного Слова кличе нас у дорогу повернення до дому Отця. Христос веде нас цією дорогою, надихаючи свідомістю майбутньої зустрічі з Тим, хто ніколи не припинить чекати на Своє улюблене творіння.

Христос посеред нас! – І є, і буде!

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

15 (28) листопада р.Б. 2014

(Переглянуто 19 разів, 1 переглядів сьогодні)