Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Стоячи на порозі Великого посту, погляньмо вперед із певністю і надією. Ми входимо в час відвертих питань і щирих відповідей, котрих уникали раніше. І найперше з цих питань, що його кожен із нас має поставити перед собою, – чи є я насправді вільною людиною?

Постові богослужіння раз у раз нагадуватимуть нам про тягарі рабства. Адже й сам Великий піст символічно зображує сорокарічний шлях із єгипетської неволі в Обіцяну землю, пройдений нащадками праотця Якова на чолі з пророком Мойсеєм. А на недільних утренях ми слухаємо скорботні слова псалма про те, як «на ріках вавилонських там ми сиділи та плакали, коли згадували про Сіон» (Пс. 136:1). І не можна не пригадати, що в Обіцяну землю змогли увійти тільки ті втікачі з Єгипту, які зуміли звільнитися від рабської психології, а з Вавилону додому вирушила лише частина поневолених юдеїв: інші воліли і надалі жити на чужині.

Чи ж готові ми самі рушати в країну свободи? Аби зрозуміти це, ми спершу маємо усвідомити власне поневолення як тягар, ганьбу, а не звичайний стан речей. Ми маємо відчути сором за свій страх перед чиновником і поліцейським, за інстинктивне прагнення уподібнитися до більшости, за підпорядкування свого життя кар’єрному зростанню чи споживацьким інстинктам, за вразливість до лестощів, пліток, алкоголю, тілесної збудливости. І, може, в перебігу щирого самопізнання нам стане страшно від того, скільки ж, виявляється, зовнішніх чинників тримає нас у залежності від себе!

Критична оцінка реальних стосунків із зовнішнім світом може стати початком нашого визволення. Але за однієї умови: якщо ми продовжимо пошук джерел свого поневолення і відкриємо руйнівну, вбивчу дію гріха на власну особу. Господь наш Ісус Христос пояснює: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ін. 8:34). Він пропонує нам Себе Самого за шлях до свободи. Це шлях праведного християнського життя, шлях Євангелія. Великий піст розчиняється перед нами як простір для рятівного духовного експерименту – спроби змінити життєву стратегію, вийти з глухих кутів, у які ми себе загнали.

Великий піст – час змагання з владою гріха. Зброєю в цьому змаганні може стати досвід земного життя Божого Сина, котрий відкривається нам через Євангеліє. Посилена молитва, свідоме самообмеження, справи діяльного милосердя, дотримання заповідей можуть збагатити наше повсякдення гармонією, брак котрої неминучий у стані духовного поневолення. Дар свободи, що приходить у Христі, відкриває перед нами життєву перспективу,  повертає у реальний, створений Богом світ зі світу міражів, де ми заблукали.

Хай же Божий дар свободи стане набутком кожного, хто гідно пройде очищувальну дорогу Великого посту. І нехай Сам Спаситель світу, Котрий із сорокаденного посту почав Своє служіння слова, благословить нас успішно вирушити в цю дорогу!

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

Свято-Дмитрівська церква

м. Харків

5 (18) лютого р.Б. 2018. Прощена неділя

(Переглянуто 184 разів, 1 переглядів сьогодні)