Великикй піст

 

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

з нагоди початку Великого посту 2014 року

 

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Вже майже місяць щонеділі ми просимо: «Покаяння відкрий мені двері, Життядавче!» (тропар на недільній утрені). І ось Життядавець Христос через Свою Церкву розчиняє перед нами двері до простору тиші та молитви. Перед нами відкривається духовний простір Великого посту.

Кожен із нас прийшов до цих дверей зі своїм вантажем помилок. Кожен, озираючись у минуле, може виявити час, змарнований блуканнями в пітьмі. І з однаковою гіркотою ми знов і знов повторюватимемо слова Великого канону: «Ми згрішили, беззаконствували, неправду чинили перед Тобою, не сповняли, не творили, як заповiдав Ти нам» (ірмос 7 пісні Великого канону). Важкий досвід гріха перетворився на тенета, які заважають рухові вперед, позбавляють надії на спасіння.

Однак самовпевнені очікування від Великого посту нагоди власноруч позбутися своїх слабкостей, зміцніти у вірі шляхом самостійного вправляння в пості й молитві, швидше за все, обернуться розчаруванням. Адже сенс Великого посту полягає у відкритті простої істини: ми здатні здобути духовну свободу й скинути тягарі гріха лише завдяки відкупительній жертві, принесеній Божим Сином на Голгофі. Молитовне переживання цієї жертви протягом Великого посту обумовлює зустріч із безмежною Божою любов’ю, якою обдаровується кожен із нас. Кожен, яким би далеким не був він від ідеалу християнської досконалости. Вибір полягає в тому, прийняти цю жертву, чи ж її відкинути.

Приймаючи Христову жертву як дар любови, ми дістаємо сили, котрих нам самим бракує. Водночас же ми одержуємо й орієнтир у дальшому простуванні життєвою дорогою. Цим орієнтиром є хрест. Бо ж, «коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мт. 16:24), – говорить Христос. Хрест як сукупність обов’язків служіння Богові й ближньому, обов’язків, часом виснажливих і важких, кладеться на наші плечі, аби дати й нам шанс супроводити Христа у виконанні Його величної місії – поверненні заблудлих дітей до Небесного Отця.

Отже, Великий піст – це час зустрічі. Зустріч із Христом вимагає від нас уваги, пильного чування. Свідоме самообмеження захищає нас від споживацьких спокус і підступних вирів медійного моря, аби не загубити серед їхніх бурхливих потоків Спасителя. Ми відсторонюємося від галасливого світу, аби поринути в зосереджену тишу споглядання Христа.

Та раптом Господь нам нагадує: тікаючи від довколишніх проблем, ми ховаємося і від зустрічі з Ним. Він відкриває Свою присутність у стогоні поранених, тортурованих і скаргах невинно ув’язнених. Христос чекає на нас там, де ближній потребує допомоги й підтримки, де злочинний світ зазіхає на права особистости, де корумпована влада намагається перетворити країну на майданчик власного збагачення. Великий піст робить нас чуйними до волання про допомогу й підказує, що суспільне служіння християнина – це теж частка нашого життєвого хреста, нашого загальноцерковного обов’язку: дбати про гідне майбутнє для кожного співвітчизника. А спокій на землі потребує самовідданого захисту.

Хай же зустріч зі стражденним Спасителем стане для кожного з нас і винагородою за духовні зусилля, і заохотою до гідного несення свого хреста. Бо ж за драмою Голгофи, за болем і смутком хресної дороги відкривається для кожного, хто не втече з цієї дороги, неземна радість обіцяного воскресіння. Амінь.

 

                                                                       † Ігор

                                                                       архиєпископ Харківський і Полтавський

 

Свято-Дмитрівська церква

м. Харків

17 лютого (2 березня) р.Б. 2014. Прощена неділя

(Переглянуто 42 разів, 1 переглядів сьогодні)