29 травня 2016 р. українці Бельгії, дипломати і друзі України зібралися у кафедральному соборі Святих Михайла і Гудули м. Брюссель на спільну молитву-реквієм з нагоди 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи, організовану Посольством України у Королівстві Бельгія та Душпастирством Брюсселя УГКЦ за сприяння Благодійного фонду Андрія Лопушанського. Було зачитано послання архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря Ісіченка (УАПЦ):

Христос воскрес!

Високодостойний Пане Посол,

Всечесні Отці, Дорогі Брати і Сестри, Пані і Панове,

Повернення до трагічних подій весни 1986 року завжди болюче. Поколінню тих, хто пережив Чорнобильську катастрофу, ніколи не забути атмосфери страху, апатії, безнадії, зумовлену не стільки самою аварією, скільки приховуванням колоніальною адміністрацією підсовєтської України реальних загроз техногенної катастрофи. Екологічна драма відкрила очі на руйнівні наслідки брутального нав’язування суспільству ідеологічної моделі, покликаної закріпити систему маніпулювання масовою свідомістю задля виокремлення панівної верстви та захисту її ексклюзивних прав на управління країною, на безконтрольне використання природних ресурсів і національних багатств. Чорнобиль став потужним сигналом про важку духовну хворобу, на яку занедужало наше суспільство.

Прагнення знати правду, попри всі перешкоди, почало в Україні набувати форм масового суспільного протесту саме після Чорнобиля. І коли 1988 року партійна номенклатура намагалася мінімізувати святкування 1000-річчя хрещення Руси-України та спотворити сенс цього ювілею, протестні акції збагатилися християнським змістом. Дорога до свободи відкрилася наприкінці ХХ ст. як дорога правди, котру можна подолати лише разом із Тим, Хто навчав: «Я дорога, і правда, і життя» (Ін. 14:6).

Йдучи цією дорогою, наш народ мусить долати безліч нових перешкод. До Чорнобильської зони, враженої радіацією, додаються нові реалії «гібридної війни»: диверсійні акції, окупація Криму й частини східноукраїнських областей, інформаційна агресія. Ідеологія «русского міра», що стала прикриттям для неоімперських амбіцій Кремля, намагається заразити своїми метастазами найбільш вразливий сегмент українського суспільства. Знов і знов виринають у національному інформаційному просторі алюзії до 40-річного виснажливого переходу Мойсеєвого народу в Обіцяну країну.

У мандрах же єврейського народу пустелею був один промовистий епізод. Коли вода в Марі виявилася гіркою, непридатною для пиття, Мойсей кинув у неї вказане Богом дерево, «і стала вода та солодка» (Вих. 15:25). Дерево – прообраз хреста, на якому Господь був розіп’ятий на Голгофі. Сила хреста, тобто сила євангельської жертовної віри, завжди є для християнського народу знаряддям перемоги над злом. Духовно єднаючись із меморіальними акціями в Брюсселі,  хочу нагадати всім нам про цю переможну зброю, тріумфальну силу якої ми особливо переживаємо в світлий великодній час. І хоча спомин про Чорнобиль завжди буде для нас гірким і болючим, саме він допомагає збагнути логіку неминучої загибелі імперії зла та відчути в проголошенні незалежності України, в «помаранчевій революції» та «Революції Гідності», в героїчному протистоянні добровольчих батальйонів і волонтерського руху іноземній аґресії нездоланну ходу нації до свободи, драматичним поштовхом до якої стала техногенна Чорнобильська катастрофа.

 Щиро дякую всім організаторам молитовного реквієму і запевняю Вас у своїй глибокій пошані та християнській солідарності.

(Переглянуто 160 разів, 1 переглядів сьогодні)