Високопреосвященний владико, всечесні отці та дорогі в Христі браття і сестри!

Ми, українці, діти величного народу, земля якого пам’ятає проповідь Андрія Первозваного, мученицьку смерть святого папи Климента, просвітницьку діяльність святих Кирила і Методія, твердо постановили у 988 році волею великого князя Володимира, що будуватимемо нашу хату на міцних християнських засадах. І так було кілька століть: один народ, одна віра, одне хрещення. Але зловісний ворог людського роду – диявол, руками різних жадібних орд роздер на нас цей благодатний Христовий хітон на кілька шматків, оголивши нашу душу перед різними зайдами, які наввипередки прагнуть наплювати в неї. Та Споконвічний Отець ніколи не полишав нас – своїх дітей. Якби не Його Свята рука, то світ би давно забув, що таке Україна. Саме Він впродовж отих лихих століть рабства та зневіри посилав нам світочів Духу на Єдності нашої Церкви. Митрополити Іларіон, Петро Могила, Веньямин Рутський, Андрей Шептицький та безліч праведників нашого народу від часів великої Русі до наших днів пронесли святих вогонь віри та прагнення одним серцем та одними устами славити нашого Спасителя Ісуса Христа та Його святу Матір Богородицю, під покров якої наш славний князь Ярослав Мудрий віддав наш люд ще тоді, коли поганська злоба півночі тихо сиділа в дрімучих болотах.

Дорогі в Христі браття та сестри!

Ми, українські націоналісти, завжди з радістю серця та всіма можливими нам засобами підтримували єдність Христової Церкви в Україні. Сотні і тисячі наших побратимів, виконуючи заповідь Христову, віддали своє життя з любові «за друзів своїх», караючись по таборах Сибіру, у карцерах радянських тюрем, у газових камерах нацистських таборів.

Чому ми це робили і робимо? Тому, що ми – християни. Тому, що наше головне гасло: «Бог і Україна!» Ми також, як і ви, свою надію покладаємо лише на Господа. Але ми також пам’ятаємо слова Господа Ісуса перед Гетсиманією: «А тепер – хто має калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу і купить меч» (Лк. 22.36). Ми хочемо бути тим мечем, про який каже Ісус, тим мечем, який використав апостол Петро для захисту свого Учителя та братів.

Ми, Провід НВР «Правий сектор» та Командування ДУК «Правий сектор», вітаємо ваші наміри єднання в одну родину із Українською Греко-Католицькою Церквою, – церквою неперервної спадщини Володимирового хрещення, церквою-мученицею, але воднораз і церквою-перевожницею. Віримо, що єднання церков-сестер відізветься радістю не лише серед ангелів небесних, але й серед християнських церков світу. Просимо вас лише витримати у вашому доброму намірі його звершення, не зійти з його дороги, як недавно зблудила одна із українських конфесій.

Ми чудово розуміємо, що ворожі московські сили всіляко намагаються перешкодити цьому процесові поєднання, тому запевняємо вас у нашій підтримці та силі Петрового меча, яка захищає.

Також відділ Капеланської служби нашої організації єднається з вами у молитві для успішного проведення об’єднавчого собору та відновлення єдності Христової ризи нашої Української Церкви.

Нехай світлий празник Господнього Воскресіння цьогоріч буде ознаменований на лиці Матері України ще й радістю першого в історії нашого народу єднання двох гілом Української Церкви.

Провід Національно-Визвольного Руху «Правий сектор»

Командир Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»

Андрій Стемпіцький

(Переглянуто 77 разів, 1 переглядів сьогодні)