Благовещение.-Роман-Николайчук

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 7 квітня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

Мабуть, немає ніжнішого, лагіднішого і світлішого свята, ніж Благовіщення. Недарма воно припадає на ту весняну пору, яка відкриває в кожному з нас жагу до життя, вміння милуватися ним, відкриває красу довколишньої природи, яка прокидається в цей час. І це має нам нагадати про красу тієї Найчистішої серед людей, яка стала оселею для Всевишнього.

Неможливо зрозуміти це людським розумом: Сам Бог сходить до Діви, Син Божий стає дитиною. Здавалося б, логіка підказує нам інше: Бог, невдоволений порушенням Його заповідей, мав би прийти як грізний Суддя, щоб карати грішників. А якщо Йому й належало воплотитися, то в полководця чи царя, котрий сильною рукою наведе порядок на всій землі.

І як же все виходить навпаки! Як Божа логіка відрізняється від суспільної логіки! Бог приходить, щоб стати абсолютно пересічною людиною, щоб жити так, як живуть мільйони інших людей, можливо, – бідніше за більшість із них. Приходить, щоб показати красу не влади, а покори, любови й відкритости до інших людей. Недарма для того, щоб народився Син Божий, Творець обирає Діву, яка стала взірцем лагідної покірливости. Але не тільки. Вона водночас дає нам зразок твердої непохитности у виконанні Божих заповідей. Адже сьогоднішня подія – це не тільки винагорода для Пренепорочної Діви і для всього людства. Ні! Це великий виклик. Це приречення Богородиці на постійний страх за свою дитину, на постійне відчуття самотности, ворожости з боку суспільних еліт. Це постійний конфлікт, який пророкуватиметься словами: “І меч душу прошиє самій же тобі!” (Лк. 2:35).

Треба бути цілковитим безбожником, ворогом Церкви, щоб саме у навечір’я цього свята здійснити бандитські напади на громадські приміщення, влаштувати шабаш у центрі міст. Це не просто виклик нашим законам і суспільному порядку. Це виклик нашій вірі! Бо навіть найлихіші злодії зберігали пошану до християнських свят, пошану до Пресвятої Богородиці. І ось сьогоднішній день[1] продемонстрував нам, наскільки ворожими найсвятішим християнським цінностям є ті банди, які приходять на нашу землю, щоб не дати запанувати спокоєві, порядкові, законові, щоб не дати нам звільнитися від кримінальної влади, яка протягом останніх років перешкоджала нам навіть чесно дивитися в очі один одному, роблячи всіх нас учасниками якоїсь фантасмагоричної злочинної гри.

Як поводити себе за цих умов кожному з нас? Сама Пресвята Діва дає нам взірець такої поведінки: “Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” (Лк. 1:38). Вона не вагається, не відкидає Божого заклику, переданого через архангела Гавриїла. Вона схиляється перед ним, зробивши тільки уточнення: “Як же станеться це?” (Лк. 1:34). Вона готова виконувати ту місію, яка покладена на неї, бо знає: так потрібно, так хоче Бог…

На кожного з нас покладається місія, у чомусь подібна до місії Пресвятої Богородиці, – нести в собі слово. Слово не тільки в розумінні біблійних цитат чи молитов. Слово Боже, яке дається нам, – це слово правди, що вимагає від нас непохитного і твердого служіння правді. Такого служіння, взірець якого дає нам сама Пресвята Богородиця. Бути чесними християнами, стійкими у випробуваннях, не зраджувати, не підтримувати зрадників, вміти бути жертовними, коли це треба, вміти завжди бути разом у одній церковній громаді перед будь-якими найнебезпечнішими викликами, вміти озиратися довкола, бачити свого ближнього і коли потрібно – підтримати його. Підтримати і матеріяльно, і духовно. Бо в ці дні, дні, коли вноситься неспокій в суспільство, найціннішою є людина, яка вміє триматися спокійно і твердо.

Пресвята Діва нестиме свою таємницю дев’ять місяців. Вона ще опиниться перед дуже делікатною і складною дилемою, коли її наречений Йосип зауважить її вагітність. І тут вона не зраджуватиме таємниці, але в вирішальну мить Сам Бог допоможе їй, розкривши Йосипові, що зачата Дитина є Син Божий, опіка над Яким – це відзнака та пошана для праведного Йосипа Обручника. Пам’ятаймо і про це. Пам’ятаймо, що Бог дає нам пройти випробування не для того, щоб нас залишити. Він завжди з нами. Але Він дає нам можливість реалізувати свої людські таланти, щоб у вирішальну мить прийти і підтримати нас Своєю безмежною силою.

Хай же ніякі суспільні катаклізми не затьмарюють нам цього щирого і світлого відчуття, яке дається сьогоднішнім святом! Бог приходить до нас, щоб стати одним із нас і перебувати з нами повіки. Створивши Христову Церкву, Він буде вести нас до спасіння. І Він відкриє нам, що Небесний Отець безмежно нас любить і завжди, як блудного сина, готовий зустріти кожного з нас у Своїх обіймах. Амінь.

[1] В цей день, 7 квітня 2014 р., у східноукраїнських містах відбувалися масові сепаратистські акції, організовані російськими диверсійними групами.

(Переглянуто 303 разів, 1 переглядів сьогодні)