DSC_0559

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 24 серпня 2013 року

Дорогі брати і сестри!

Знову слухаємо ми євангельську розповідь про насичення тих, хто прийшов до Христа. Не так давно ми чули, як п’ять тисяч чоловік наситилося п’ятьма хлібами й двома рибами (Мт. 14:13-21). Зараз євангелист Матей нагадує нам про інший епізод, коли понад чотири тисячі чоловік, не рахуючи жінок і дітей, наситилися сімома хлібами і кількома рибами, які знайшлися були в Спасителя і Його учнів (Мт. 15:32-39).

Яким доречним є цей епізод для нас сьогодні! Для нас, котрі розмірковують над недовгим, але насиченим і важким досвідом відродження української державности, досвідом нашої незалежности. Скільки дошкульних саркастичних оцінок цього періоду можна знайти навіть у ці святкові дні в засобах масової інформації, у коментарях! Бо й справді нам є чим бути невдоволеними. Ми невдоволені поразками і втратами, марнуванням народного добра, збагачуванням окремих родин на тому, що мало б бути основою економічної незалежности України, зубожінням величезної кількости нашого народу.

Коли ми впіймаємо себе на думці про вади нашої держави, ми майже завжди зауважимо, що будемо говорити про матеріяльні нестачі, про те, чого нам бракує, аби досягти гідного економічного рівня життя. І як мало згадується в цей час про моральні втрати, про невикористані резерви духовного зростання, без яких неможливе, позбавлене сенсу і зростання економічне!

Чи думали ті люди, які зібралися до Христа, про насичення? Ні. Вони йшли послухати Слово. Вони не розраховували, що їх хтось нагодує. Вони навіть забули взяти з собою продукти, бо рвалися почути самого Вчителя з Галилеї, про Якого поголоси пішли по всій Палестині того часу. І вони спожили духовного хліба. Вони з захопленням прослухали Христову проповідь, не думаючи про те, щоб їм насититися хліба матеріяльного. І саме як винагороду за це вони дістали, слідом за духовним, і матеріяльне насичення.

Коли ми міркуємо про економічний добробут, про наше зростання, про паритетність рівня життя в Україні і в Західній Європі, ми приречені на невдачі, якщо зосередимося лише на цих суто економічних аспектах. Будь-яка економіка зростає на духовній міці людей, які творять економіку. Без цієї міці, а, отже без відчуття національної солідарности, без уміння пробачати і допомагати один одному, без відчуття загальнонаціональної перспективи, яка єднає в собі і бідних, і багатих – бо всі ми зацікавлені в тому, щоб жити без суспільних конфліктів, – і без ганебної для України проблеми масових злиднів, ми не зможемо вирватися із замкненого кола гонитви за примарним економічним добробутом.

Людське насичення набуває сенсу тоді, коли воно виростає з наших духовних надбань. Саме про них ми сьогодні і молимося. А вони є! В нас є багатий тисячолітній досвід християнської цивілізації, про який нагадували нам дні недавніх святкувань[1]. Є великий духовний потенціял у кожній з українських церков. У нас є на чому будувати нову державу. В нас, зрештою, є багатий, болючий і кривавий досвід багатосотлітньої боротьби за національну незалежність. І саме тому ті, хто намагаються викреслити з нашої історичної пам’яти цей досвід: змусити нас забути про героїчну боротьбу Української Повстанської Армії, яка стала духовною підосновою нашої незалежности, призабути або переінакшити досвід визвольних змагань 1917-1920 років, повстанський рух двадцятих років, що охопив цілу Україну, – ті, хто намагаються все це зробити, тим самим крадуть у нас з вами майбутнє, унеможливлюють подолання нами духовної кризи, а отже, і кризи економічної.

Церква вчить нас бути духовно міцними, щоб стати економічно незалежними. Церква вчить нас дослухатися до Христа і виконувати Його слово. І тільки тоді те слово здатне буде втілитися у добрі конструктивні вчинки кожного з наших співвітчизників. Наша місія – місія Христової Церкви у відновлюваній, але ще не відновленій насправді незалежній Українській державі, – є розкривати велич цього слова, його здатність духовно наситити сучасну людину так само, як наснажувало це слово духовною міццю наших з вами попередників.

Наша місія – бути носіями образу Христа у сучасному світі, нагадувати про Його всюдиприсутність людям, що нас оточують. І саме тоді ми можемо стати істотним чинником у творенні сучасної економічно могутньої і духовно міцної Української держави, в якій народ уміє будувати своє майбутнє на основі християнських цінностей, на основі довгого багатого героїчного досвіду українців, про який нагадує нам сьогоднішнє свято – День Незалежности України. Амінь.



[1] 28 липня 2013 р. широко відзначалося 1025-річчя хрещення Київської Руси.

(Переглянуто 130 разів, 1 переглядів сьогодні)