Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 2 серпня 2016 року

Дорогі брати і сестри!

Нам важко уявити, чого саме сподівалися мешканці Назарету від їхнього прославленого Земляка (Лк. 4:22-30). Напевно, вони думали, що Ісус має чинити якісь чуда. Вони чекали, що Він прославить саме їхнє місто. Вони передчували, що, коли вже у Капернаумі були явлені чудесні зцілення, вигнання бісів, то не менше має відбутися і в їхньому місті. І що вони одержали? Цілковите розчарування…

Більше того, їхній Земляк почав їх же навчати. І в мешканців галилейського Назарету це викликало глибоке обурення. Вони чекали прославлення, а до них проходить учень їхнього земляка-столяра, уважуваний за його сина, із словами повчання! Це зовсім суперечило тому, чого вони могли сподіватися. Наростає ремствування. Назаретяни невдоволені Ісусом. І менш за все вони думають над тим, щоб дослухатися до Його слів.

А Він вказує їм на Свого далекого попередника в навчанні, не менш самотнього серед людей, ніж Він: пророка Іллю, який із безмежної любови до своїх земляків гірко картав їх, навчав, застерігав. Зрештою, Ілля пішов геть від своїх земляків. Якщо він і являв свої чуда, то поза рідним містом, у Сарепті Сидонській, у іноплеменниці, в якої, доки він жив, не зникали в домі борошно і олія (1 Цар 17:1-24).

Зухвалі, самовпевнені ніколи не одержать того, на що вони сподіваються. Коли ми чекаємо від Бога винагороди, виходячи із своєї завищеної самооцінки, то розчарування неминуче. Немає таких слів повчання, до яких би не варто було дослухатися. Тим більше, коли вони виходять із уст людини звичайної, не зацікавленої в тому, аби винестися понад нас із вами.

Ісус дає нам приклад осуду за гординю. Не Свого власного осуду – Він нікого не засуджує! – а осуду Божого, який виявився в тому, що Його рідне місто виявилося не гідним жодного знаку Божої ласки.

Пророк Ілля, якого ми сьогодні вшановуємо, не залишив нам нічого написаного. Коли Ісус прийшов до Назарету, Він читав там книгу іншого пророка, Ісайї. Але сам спосіб життя, сама мужня постава пророка Іллі, а найголовніше – його мистецтво протистояти загалові, бути не таким, як усі, вміти зберігати вірність тоді, коли всі зрадили, чи радше здається, ніби всі зрадили, – ось приклад, який ніколи не зістаріється. Такий приклад, можливо, потрібен нам у сучасному світі більш, ніж будь-коли.

Адже в усі часи найпідступніша омана виявляється в словах: «Будь, як усі. Маскуйся, ховай свою особистість, розчиняйся в масі. Роби так, як ті, хто довкола тебе, і не помилишся. Головне – ти не постраждаєш». Саме це нищить людину. Нищить і людську особистість, і ціле суспільство.

Щоразу, коли протягом останніх десятиліть нагадується нам про те, як мало вийшло із України нобелівських лауреатів, людей, які б були знаними в усьому світі, ми найчастіше обурюємося і шукаємо собі виправдання в хворобливих моментах свого минулого: у поневоленні, у дискримінації, які обумовлювали нашу неспроможність виявити себе як належно. І дуже рідко ми згадуємо про фатальну рису, яка так гірко виявляється останнім часом. Як часто талановита людина не тільки не одержує підтримки від українського суспільства, а навпаки, суспільство намагається знищити її. Скільки найталановитіших з-поміж наших земляків виявилися приреченими на вигнання! Їхні таланти розвинулися й розвиваються у Північній Америці, Швеції, Німеччині, але не в Україні. Ми повторюємо гірку долю того Назарету, який вигнав найвизначнішого не просто з-поміж своїх земляків, але й з-поміж усіх, хто народився від жінки. Назарет не зумів, не схотів прийняти Того, Хто Своїми якостями вирізнявся з-поміж них і саме через те протистояв цьому місту. Це теж велика пересторога для всіх нас!

«Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!» (Мт. 13:57), – нагадує Спаситель слова, які напевно вже у той час стали крилатими. В них міститься надзвичайно важливе послання до нас. Треба помічати таланти визначних земляків, сучасників, і не зневажати їх, а вшановувати, щоб тим самим і собі здобути визнання. Бо ж визнання належить і самому пророкові і кожному, хто служить йому, підтримує і допомагає йому реалізувати свої таланти. Амінь.

(Переглянуто 79 разів, 1 переглядів сьогодні)