Ахристратиг Михаїл

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 21 листопада 2008 р.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні день, коли перед нами нібито духовно відкривається небо. Ми бачимо – навіть сама погода сьогодні допомагає нам відчути ось цей особливий зв’язок видимого й невидимого світів, коли після кількох похмурих днів ми знов відчуваємо прозорість неба і радість сонячного світла. Але ця видима прозорість довколишнього світу, це відчуття присутности в нашому повсякденному житті передвічно створеного неба, тобто духовного світу, населеного невичерпною кількістю духовних істот – ангелів, ставить перед нами, однак, і нові проблеми. Ми чуємо сьогодні в євангельському читанні, як передвічне Слово, Ісус Христос, оповідає, як Він бачив сатану, що падав із неба, наче блискавка.

Ми згадуємо сьогодні власне про цю мить, про падіння ангела світла Люцифера, який через свою гординю заповзявся повстати проти Бога, бо його не влаштовували будь-які обмеження для його самолюбства. Він прагнув ствердити своє «Я», перемогти над усіма іншими особистостями; він не бажав бачити нікого рівного біля себе. І він упав. Навіть не Бог скинув його з неба: його власні провини позбавили його права перебування біля Бога. А випробування цим бунтом витримали інші ангели, очолені скромним і непомітним Михаїлом, який і імени свого не мав у той час, як Люцифер славився, як ангел світла. Своє ж ім’я Михаїл здобув за цю мить вірности, яка і дала нам усім, хто бажає звертатися до нього, ім’я Михаїл, «mi-ka’el», що значить «Хто як Бог».

Христос не випадково у цих словах звернень до апостолів, що повернулися з місії, нагадує їм про найскромніших людей на світі – немовлят, що позбавлені навіть дару володіння словом. Але водночас немовлята позбавлені гріха, вони відкриті до світу, вони вільні від гордині, коренем якої і є Люцифер, сатана. Чому саме Господь нагадує про це апостолам? Бо вони повернулися натхненні, вони побачили, як іменем Божим можна зціляти недужих, вигонити бісів. Вони перейнялися відчуттям власної значущости в церкві. І Він, Сам Христос, який посилав їх на проповідь, стривожився цим і нагадав, що не самовпевнені, не ті, хто пишається своїм розумом, силою, поінформованістю, а скромні, покірливі, чисті серцем споглядатимуть Небесне Царство. У зв’язку з цим Господь, передвічно вимовлене Богом Слово, і нагадує про сумний епізод, який передував появі матеріяльного світу – «землі»: «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба».

Разом із Господом і ми згадуємо сьогодні про день, коли небо дарувало нам перемогу ангела, який став начальником, тобто Архистратигом, небесних сил безтілесних – Михаїла, для того, щоб нам показати силу покори і відданости. Ми вивищуємося перед Богом не тоді, коли відстоюємо своє особливе місце в родині, в оточенні, у середовищі ровесників, у церкві, а тоді коли виявляємо талант стати непомітними, слухати, а не говорити, коли ми знаходимо в собі мужність жертвувати власними амбіціями заради інших. А це означає позбутися самовпевнености, позбутися люциферової спадщини – гордині.

Саме тоді, упокорюючись перед Богом, ми переймаємося силою Архистратига Михаїла. Адже скромний Михаїл не своєю фізичною силою і не надприродною могутністю зумів здолати Люцифера. Він, як згодом пастушок Давид стаючи на бій з Голіяфом, виголошує «Хто, як Бог?» Він Бога закликає собі на допомогу і вірить у Його присутність у боротьбі зі злом.

Коли ми самі намагаємося стати на духовну боротьбу, ми стаємо подібними до людини, яка б намагалася стати біля автомобіля і змусити його рухатися, відштовхуючи автомобіль руками, або намагаючись руками ж його зупинити. Коли ж ми покладаємося на волю Божу, ми, як мудрий керманич, що править своїм човном на стрімкій гірській річці чи серед розбурханих морських хвиль, прагнемо використати природній плин води, щоб вона сама несла човен.

Божа ласка може допомогти нам подолати всі життєві проблеми. Саме коли в нас з’являється мудрість подолати свою гординю, свій еґоїзм, тоді і ми стаємо сильними перед Богом. Цієї мудрости навчає нас, відкриваючи наші духовні очі у небесний простір, незбагненний для людської свідомости, архистратиг Михаїл, даруючи кожному з християн заклик до боротьби з духовними супротивниками, найпідступніший з яких – наша власна гординя: «Хто як Бог?» Амінь.

(Переглянуто 99 разів, 1 переглядів сьогодні)