204022_original

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) на вечірні 13 жовтня 2013 року

Дорогі брати і сестри!

Поміркуймо над багатозначністю сьогоднішнього свята. Свята унікального, оскільки воно виникло в перші століття після хрещення Руси-України. Воно не принесене з Греції, а виникло під враженням пережитого відчуття опіки Божої Матері над своїм народом, над Церквою. І нашим предкам здалося замало тих основних свят церковного року, які вже були існували в Візантії. Вони встановлюють ще одне свято на початку жовтня напередодні спомину про таку не вельми значну подію, як явлення Богородиці у Влахернському храмі, коли блаженний Андрій Юродивий і його учень бачили, як Богородиця простягає свій омофор над усім народом.

Цей епізод із житія блаженного Андрія Юродивого, популярного в Візантії, але мало знаного на Русі, і став підставою для встановлення нового великого свята, яке позначило відчуття присутности Богородиці в нашій історії. З кожним новим поколінням, з кожним новим випробуванням в історії України це свято ставало все більш значним і вагомим. Якщо наші князі і дружинники в середні віки встановлювали храми в пам’ять Покрови Пресвятої Богородиці тільки в основних містах Руси і руського поселення в Східній Європі, то вже в козацькі часи храм Покрови стає центром козацької присутности чи на Січі, чи в Харкові, чи в Катеринодарі – там, де засновуються козаками нові поселення.

Нарешті, в ХХ століття Покрова остаточно утверджується як свято українського війська, свято, яке позначило прагнення знайти в Небі той захист, якого бракувало на землі – бракувало поколінням наших дідусів і бабусь, кинутих напризволяще під загрозою всіх ворожих армій зі Сходу і Заходу. І саме надія на Покрову Пресвятої Богородиці, під омофором якої почалися бойові дії в жовтні 1942 року, не зрадила. Пресвята Діва показала свою готовність допомогти навіть тоді, коли це здавалося безнадійним. І те, що ми, вступаючи у ХХІ століття, одержали такий подарунок від попередніх поколінь, як державність України, – це теж Її материнський дар для всіх нас. Дар, ще нами не оцінений, не заслужений, не реалізований повністю. Але знак надії, який Богородиця покладає на наш народ, дуже потрібен сьогодні за умов випробувань, на тлі нових викликів, які переживає Європа.

У цьому величному світовому масштабі ми й повинні уявляти себе сьогодні, водночас знаходячись у своєму затишному храмі під молитовною опікою Матері Божої. Ця опіка не закінчується за межами храму, вона простягається в світ довкола нас. Покрова Пресвятої Богородиці повинна весь час надихати нас і допомагати позбутися страху перед майбутнім, який часто нав’язується нам силами, ворожими християнству, ворожими кожному із нас.

Хай же день Покрови Пресвятої Богородиці стане для нас днем яскравого світла Божої присутности, днем теплої радости, днем переживання постійної материнської опіки над кожним із нас і над всіма нами як Божого народу, як християнської Церкви. Амінь.

(Переглянуто 86 разів, 1 переглядів сьогодні)