Joachim-Anna-and-Virgin

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 21 вересня 2014 року в м. Київ

Дорогі брати і сестри!

Чого ми можемо насамперед повчитися у богоотців Якима й Анни? Стійкости у вірі. Подумати тільки, скільки ж років вони, старенькі люди, переживаючи біль від браку Божої ласки, жодного разу не почали ремствувати на Нього! Не образилися на Бога за те, що Він так і не дає їм довгоочікуваної дитини. Вони продовжували вірити, любити і молитися. І саме за це їм врешті решт було дано неймовірно цінний дар, якого не було доти в історії людства, – дар народити найчистішу з-поміж людей Пресвяту Діву, через яку Сам Син Божий прийшов до всіх нас.

Цей дар буває дуже потрібний нам у житті. Бо часто ми виявляємося надто нетерплячими. Ми хочемо, щоб, коли один раз ми сходили до церкви, відразу після того змінилося наше життя і Бог обдарував нас Своїми ласками. Щоб коли один раз ми висповідалися, то всі помилки минулого були знищені, і ми вже жили зовсім інакше, не згадуючи про них. Ми хочемо всього і відразу. А Бог дає нам пройти випробування. Бог чекає, щоб ми загартувалися. Чому? Тому, що Він недостатньо нас любить? Навпаки.

Хіба ми, якщо любимо дитину, робимо за неї домашні завдання? Ні. Ми тоді змушуємо, щоб вона працювала, залишаємо її вдома, не пускаємо гуляти, доки вона не зробить уроків. Дитині це не подобається. Вона ремствує на нас. Але потім, коли вона виросте і зрозуміє, що її привчили бути самостійною, вона буде неодмінно нам вдячною.

Так і ми, коли проходимо своє дитинство – а скільки б нам з вами не було років, ми всі діти Божі, – ми проходимо дитинство для вічности. І саме в цей час Бог, навчаючи нас, дає нам пройти кожному свої випробування. Для декого вони бувають дуже важкими. Вони бувають неймовірно важкі для цілого народу. Але як часто саме ці випробування вказують на те, що Бог любить нас, вірить у нас, бачить в нас не Своїх рабів, а як сказав Христос, Своїх друзів, Своїх побратимів!

Бо ж Бог створив нас, давши нам унікальний дар вибору: не Він вибирає за нас нашу долю, ми її обираємо. Бог дає нам шанс, допомагає пройти гідно життя. Але тільки допомагає, не відбираючи у нас права вибору. І саме тому правильно робити цей вибір, правильно захищати себе і своє майбутнє, бути мужнім і стійким – ось чого вчить нас Бог протягом нашого життя.

Нам зараз усім дуже важко: важко відчувати постійну небезпеку, важко там, на Сході, бути в зоні війни. Серед нас є отець Сергій Підтягин, який тільки тиждень тому повернувся із зони, окупованої росіянами, – із Красного Луча. Він може багато чого розповісти про те, як страждають там люди. Але і це страждання дає нам Бог, щоб ми навчилися не шукати того, хто нам дасть зброю, хто нам допоможе і покладати надію на них, а для того, щоб змінюватися самим, щоб вчитися самим себе захищати. Самим міняти владу, якщо вона нас не влаштовує, самим облаштовувати наше життя і не боротися із корупцією, а просто не давати і не брати хабарів.

Бог дає нам випробування для того, щоб ми стали ближчими до Нього. І коли ж, як не в цей день – в день, коли ми згадуємо Різдво Найчистішої з-поміж людей, – нам не відчути Господньої безмежної любови в цьому теплому новоосвяченому храмі[1], якому хочеться побажати, щоб він завжди був тісний для людей, які приходять сюди помолитися.

Хай же Господь допоможе нам усім гідно прийняти уроки богоотців Якима і Анни: уроки стійкости у терпіннях, вміння гідно, мужньо витримувати Божі іспити, вміння завжди лишатися вдячними Богові і самостійними у своїх життєвих заходах, у захисті своєї гідности і свого майбутнього. І хай цей храм стане для нас усіх школою духовного зростання, мужніння і постійної пам’яти про те, що ми всі є улюбленими дітьми Божими, яких Він завжди готовий навчити, підтримати і порятувати від усякого лиха. Амінь.

[1] 21 вересня 2014 р. архиєпископ Ігор освятив храм Різдва Пресвятої Богородиці м. Києва (настоятель о. Валерій Копійка). Згодом настоятель і парафіяльна громада відійшли від Харківсько-Полтавської єпархії.

(Переглянуто 104 разів, 1 переглядів сьогодні)