Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 21 вересня 2017 року в храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Глушківка

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми знову зібралися разом на свято Різдва Найчистішої з-поміж людей. Зібралися з молитвою і роздумом, шукаючи у нашої Матері – Матері Церкви – відповіді на питання, які турбують нас щодня. А скільки цих питань у кожного з нас! Та їх можна звести до кількох питань, які нас усіх об’єднують: чому бракує нам у житті любови і злагоди, чому нам бракує відчуття щастя, яке колись у дитинстві до нас часто приходило? Може, тому, що ми бідні? Ця відповідь часто ніби й напрошується нам: довкола біда, йде війна, панує економічна криза…

Але, знаєте, мені вже йде сьомий десяток, я прожив досить багато, а дехто з присутніх – ще більше за мене, то давайте пригадаємо, чи було колись більше автомобілів у нас на дорогах, ніж тепер? Коли у нас більше будувалося будинків? Чи були в нас магазини, чимось подібні до сучасних? Та ніколи такого не було! Коли їдеш по Харкову чи по Києву і бачиш новобудови, в яких викуповуються квартири ще до того, як ці будинки починають споруджуватися, то розумієш: ні, ми не бідні. Більш того, ми ніколи не були такими багатими, як сьогодні.

І тут ми знову звертаємося до загадки Пресвятої Діви. Вона була багатою? Та ні, вона належала до найбідніших мешканців Палестини. Навіть, жертву за відкуплення новонародженого Ісуса вони з Йосипом принесли ту, яка дозволялася найбіднішим, – пару голубенят, замість звичних жертв, які приносили в єрусалимський храм.

Що ще цінується в нашому світі? Краса. Ми ніби зачаровані красою: конкурси краси, топ моделі – все це заповнює наше життя довкола. Чи була красивою Богородиця? Ніхто цього не знає. Ми малюємо її так, як уявляємо собі ідеял материнської і жіночої краси. Але це тільки наші уявлення. Ні з чого не видно, що вона була зовнішньо прекрасніша за інших. Серцем – так! А якою була її зовнішність, ми не знаємо…

Чи була Пречиста Діва знаною, популярною в ті часи? Адже в наш час ще одне високо цінується: щоб всі тебе знали, щоб було багато лайків у соціяльних мережах, щоб тебе показували по телебаченню, щоб про тебе говорили. Чи багато говорили про Богородицю? На сторінках Євангелія ми майже не знайдемо згадування про Пречисту Діву. Вона ніби тримається весь час у затінку. Але завжди опиняється у найвідповідальніших місцях. Коли Христос вчинив перше чудо? Коли Його Мати про це попросила на весіллі в Кані Галилейській (Ін. 2:1-12). Хто опинився біля Ісуса, коли обмовники почали поширювати чутки, що Він збожеволів, що «Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів»? Мати, яка нібито мала бути зовсім в іншому місці, опиняється біля Сина і з турботою про Нього просить підійти, з Ним говорити, щоб переконатися, що все гаразд (Мт. 12:24, 46)!

І коли Христа розпинають, коли Він помирає в страшних муках і прагне побачити хоч когось рідного біля Себе, знову Мати опиняється тут, біля Голгофи (Ін. 19:25-27). І хоч якби це було їй важко, вона переживає всю агонію свого Сина до кінця. Потім разом з Йосипом з Аріматеї, Никодимом та жінками, що були при хресті, знімає Його тіло з хреста і дбає про те, щоб Його поховати (Ін. 19:38-40).

Ми бачимо в особі Пречистої Діви ті цінності, які часто забуваємо у нашому повсякденному житті та підміняємо іншими: багатством, красою, популярністю, думаючи, що вони принесуть нам щастя.

Богородиця мала щастя? Адже вона стільки пережила! Душу її, як передбачено було ще перед народженням Сина, прошиє меч (Лк. 2:35). І тим не менше для нас вона є уособленням щастя! Бо щастя матері в її сині. А Син Пречистої Діви став Спасителем для всього людства! Так, Він страждав, Він пережив муки. Але Він воскрес! І воскрес не для себе, а для кожного з нас, щоб нас усіх за руку, ніби маленьких дітей, провадити через земні випробування в Небесне Царство.

Ми бачимо в Богородиці ті цінності, які не проминають із століттями і змінами влади, змінами партій і суспільних епох. Ми бачимо в ній вічну цінність материнської любови, відданости, справжньої, не зовнішньої, а духовної краси, яка виявляється у вмінні бути завжди поряд і вміти переживати чужий біль, як свій власний. Ми бачимо у ній все те, що кожен із нас звик відчувати як найдорожче у своїй матері.

Саме це відкриває нам таємницю непроминущої близкости до нас Пречистої Діви, яка не змінюється протягом тисячоліть і лишається в своїй Церкві. Кожне покоління бачить Божу Матір по-своєму. Ми приходимо до неї інакше, ніж приходили наші предки. Але наші серця лишаються такими самими. І як би ми не міняли свою зовнішність, як би не одягалися по-новому, ми в своїй істоті незмінні.

І незмінною лишається Богородиця, яка пильнує свою Церкву і дбає про те, щоб наша Церква трималася, не була переможена ворогом, щоб вона приносила нам те, що є справжнім, істинним.

Бо як інколи буває: люди збираються десь на веселу розвагу, сідають за стіл, повпиваються. І так, здається, приємно вони провели час. А потім, на другий день, коли голова болить, пригадуєш, з ким ти посварився, тобі соромно за те, як ти поводив себе напередодні. І виявляється, що все те було тільки ілюзією радости, а насправді є глибокою порожнечею.

Натомість, справжня радість не проминає. І коли ми повертаємося із церкви після довгої молитви, хоч вона й була виснажливою, ми несемо з собою цю радість. Бо присутність у світі Бога завжди просвітлює світ, розганяє ті хмари турбот, які над нами нависають, робить нас багатими справжнім багатством, збирати яке Христос нас закликав на Небі: багатство добрих справ, побожних вчинків, допомоги іншим людям, багатство бути жертовним для інших людей. Бо чим більше ми віддаємо, тим багатше стаємо самі.

Хай же сьогоднішній день допоможе нам відчути себе певними в своєму майбутньому, бо в нього провадить нас Син Божий і Син Пречистої Діви, Який розуміє всі наші турботи, допомагає нам у скруті і просвітлює наше життя Своєю повсякчасною присутністю.

І хай небесна опіка Пречистої Діви буде нам запорукою того, що завжди поряд із нами є та, з ким можемо порадитися, кому можемо звіритися, поскаржитися, хто зрозуміє і відчує нас. А що нам часом буває ще потрібне? Щоб хтось нас почув, відчув і поспівчував!

Пречиста Діва не залишила нам жодного писаного слова, але вона залишила нам саму себе як взірець життя. І хай же цей взірець обнадіює кожного з нас і допомагає нам бачити перед собою ту пряму, тверду, певну дорогу, якою ми можемо простувати під опікою Богородиці до Небесного Царства, в якому чекає на кожного з нас її Син, наш Небесний Цар, і одна цариця – Матір Божа, що кличе нас до себе, в свої материнські обійми, підіймає, підтримує, радує, допомагає. І гуртує нас у молитві до себе. Амінь.

(Переглянуто 49 разів, 1 переглядів сьогодні)