Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 15 лютого 2016 р.

Дорогі брати і сестри!

Ми ніби переживаємо зараз зустріч із світлом на просвіту народів (Лк 2:32), про яке говорив праведний Симеон, зустрічаючи Ісуса в Єрусалимському храмі. Свічки, які ми тримаємо в руках, нагадують нам про місію Самого Христа: осяяти дорогу вперед. Вони нагадують і нашу з вами місію: стати теж такими світильниками, які допомагають іншим людям бачити дорогу, які показують перспективу, які відбивають у собі світло Христової правди.

Але уявимо собі на хвилину, що замість праведного Симеона у Єрусалимський храм прийшов якийсь наш буркотливий старенький сусід, невдоволений усім, що діється довкола. Він би знайшов, чим доректи праведному Йосипові і Пресвятій Богородиці: сказав би, що не таким він бачить майбутнього Месію, що вони принесли недостатню жертву і ще багато-багато чого знайшов би як поживу для свого невдоволення.

Дуже часто старшій людині здається, ніби молодші роблять щось не так, ніби майбутнє приходить не таке, на яке вона сподівалася. Ми можемо критикувати все довкола, бо нібито все було краще, коли ми були молоді і світ довкола був інакшим. Але справжня мудрість старости виявляється в тому, щоб зуміти відчути, підтримати і зрозуміти виклик молодости. Церква завжди молода, бо вона йде із вічно юним Христом до вічности – туди, де всі ми завжди будемо молодими і де ніколи не буде старости.

Наша старість пов’язується не тільки з фізичними недугами, але і з втратою нами зацікавлення майбутнім, з нашим консерватизмом. Для людини літньої і немічної вже важко завий раз рухатися, вийти з дому, ,щось зробити. Хочеться перепочити, довше посидіти, лишатися на місці. А ще хочеться, щоб довкола все лишалося незмінним, знайомим, таким, як було колись…

Це величезна небезпека для духовного життя. Бо в людини не існує такого віку, в якому б вона могла зупинитися у духовному зростанні. Наша молодість визначається не тільки фізичним віком, а й нашою здатністю чути Христа і бути із Ним. Вона визначається здатністю гідно приймати від Нього виклик Богосинівства, виклик вічної молодости. І коли Христос кладеться на руки праведному Симеонові, Господь і його, глибоко літню людину, робить юнаком. Юнаком, здатним захопитися і йти разом із Христом вперед. Нас же Христос вчить помічати енергію молодости біля себе і не глушити її , а підтримувати, допомагати їй.

Буває так, що старша людина йде десь у переході метро чи по вулиці, нікого не помічаючи, а за нею тупцює групка молодих людей, які не можуть ніяк обійти цю людину, і їм незручно про це сказати. Водночас їм треба поспішати, а старша людина вже поспішати не може. Так буває і в житті, коли старша людина йде вперто, впевнена в собі, і нікому не хоче поступитися дорогою, а молоді йдуть десь позаду. Їм вже стає незручно, вони починають ремствувати. Усе може закінчитися тим, що вони просто відсунуть цього старого набік і побіжать собі вперед. І це завжди треба відчувати! Відчувати, що дорога в нас є спільною, що дорогу не завжди будемо прокладати ми, старше покоління. Хтось має прийти, щоб нам допомогти або йти попереду, щоб і нам було легше простувати вперед слідом за ним.

Коли праведний Симеон приймає на руки Христа, він не сумує з того, що він старший і має померти. Він радіє: ось прийшов Той, Хто перетворить його смерть на двері до вічности (Лк. 2:27-32). Симеон ще не знає цього, воскресіння ще не сталося, не сталося повернення людини до вічного життя. Але він уже відчуває в цьому Дитяткові надію для себе. Симеон дає нам приклад того, як кожному із нас слід реаґувати на радість і енергію молодости в людях поряд, як допомагати молодим реалізувати свою творчу енергію. Старша, досвідченіша людина повинна не дати юнакові чи дівчині заглушити у собі цю енергію, що кличе до вічности; вона покликана допомагати молоді оновлювати світ і оновлюватися в ньому собі самій.

А оновлювати світ – це завжди бути разом із Христом, Який кличе нас до нового світу не тільки в майбутньому, але і зараз. Кличе, щоб ми прокладали до нього собі життя, помічаючи інших довкола, допомагаючи їм і простуючи разом із ними завжди вперед, не зупиняючись. Амінь.

(Переглянуто 80 разів, 1 переглядів сьогодні)