Лазар

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 27 квітня 2013 року

Дорогі брати і сестри!

Скільки буває в нашому житті таких моментів, коли трагедія, що сталася, здається незворотною, і ніщо не може повернути нас до звичайного життя, яке собі ми були омріяли! Буває так: здається, що все валиться в житті, немає ніякої перспективи, і все, що ти будував довгі роки, раптом розсипається, ніби збудоване на піску

Так було, напевно, і в Марти з Марією – таких близьких до Ісуса сестер, які завжди гостили Ісуса і апостолів на дорозі до Єрусалиму. Помер їхній брат, єдиний господар дому Лазар. Не забуваймо, що на Сході жінки не мали ніяких прав, і все майно успадковувалося чоловіками, а власником, господарем, розпорядником усього міг бути тільки чоловік. Жінки, які лишилися без годувальника – без батька або брата – виявлялися залишеними напризволяще і не було кому їх захистити. Ось тому і Марія з Мартою так безрадісно дивилися в своє майбутнє. І прихід Христа, Який, почувши про смерть Лазаря, повертається, попри небезпеку, до Єрусалиму, для них був тільки приводом, щоб поскаржитися Йому, поплакатися близькій людині.

Слова про воскресіння не відносяться ними безпосередньо до їхньої ситуації (Ін. 11:23-24). Бо вони й не мріяли, щоб їхній брат, тіло якого почало розкладатися, і запах долинав крізь нещільно закриті двері печери, – щоб він повернувся до життя. Так, вони чули, що воскресіння має настати колись, у майбутньому. Вони вірили цьому, вірили навчанню Христа. Але про те, що їх брат може зараз воскреснути, – навіть думки такої не виникало.

І ось знову стається за словом Господнім! І одного тільки поклику «Лазарю, вийди сюди!» (Ін. 11:43) виявляється досить, щоб померлий повернувся до світу живих. І це не тільки данина любови сестрам Марті й Марії. Це водночас і послання до тих юдеїв, які мали за кілька днів переживати катастрофу всіх своїх сподівань на Месію Христа – на Того, Кого вони ось-ось зустрічатимуть в Єрусалимі як тріюмфатора. Це буде і крах мрій учнів Спасителя, які на певний час зневіряться в Його месіянстві, побачивши, як їхнього Вчителя, Котрого вони бачили відновителем слави Ізраїлю, каратимуть найганебнішою з усіх страт, які тоді існували.

Христос спрямовує це послання і до нас з вами, до людей, яким доводиться переважити так багато катастроф у своєму житті, крахів надій та сподівань. Він нагадує нам про всесильність, яку має тільки один Бог, Який усе створив і може відновити звичний порядок речей в одну мить. І Він міг би це зробити, якби нам не було потрібно пройти ті випробування, які й Самому Христові належатиме пройти, приносячи жертви за наші провини. Бог дає нам проходити випробування, щоб і ми загартувалися кожен на своїй хресній дорозі. Щоб ми зуміли, переживаючи руйнування надій, повернутися думками назад і подумати, чи були ці надії пов’язані з Божою присутністю в нашому житті, чи не були вони самовпевненими? Чи не були ті наші образи майбутнього міражами, які розсіялися при зустрічі з реальністю? Чи не втрачали ми відчуття необхідности Бога у кожному нашому плані і відчуття того, що кожен дім, не збудований за Його допомогою, буде неодмінно зруйнований?

«Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» (Мт. 21:42). Так нагадуватиме Господь про необхідність наріжного каменя в нашому житті – віри, віри у Божу всемогутність. Віри в те, що перебуваючи разом із Богом, ми не повинні страхатися земних князів і їхніх минущих планів. Бо Той, Хто підняв Лазаря на четвертий день, здатен воскресити все найкраще в нашому житті, якщо ми будемо покладати на Нього надію.

Сьогоднішній день впроваджує нас у величні і водночас страшні  дні – дні Страсного тижня. І потрібно нам пам’ятати в ці дні про досвід чотириденного Лазаря, досвід, який випереджає Христове воскресіння і водночас указує кожному з нас місце у майбутньому воскресінні і нашу залежність від Христового подвигу. Нагадує про те, якою честю це є: зватися християнами, тобто учнями і друзями Христа. Кожного з нас Господь любить так, як любив Лазаря. За кожним з нас Він може пролити сльози, як проливав за ним. І кожного з нас Він чекає в тій радісній, осяйній перспективі воскресіння, яку Він прочиняє перед нами сьогодні, в день спомину про воскресіння чотириденного Лазаря. Амінь.

(Переглянуто 98 разів, 1 переглядів сьогодні)