hristos_si_dregatorul_bogat

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 31 серпня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

Давайте ще раз замислимося над почутим уривком з Євангелія (Мт. 19:16-26). Чи сказав Ісус багатому юнакові, що той щось робив не так? Ні, юнак справді виконав заповідь. Чи застеріг Спаситель, що багатий юнак не ввійде в Царство Небесне, бо йому чогось бракувало? Ні, Він не заперечує цього. Бо, власне, з цього починалася розмова: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (Мт. 19:16). Христос нагадує юнакові заповіді, – а той, виявляється, всі заповіді виконав! І ми не маємо підстав сумніватися в цьому. Сам Христос нічим не заперечив цього, не застеріг своєму співрозмовникові, що той говорить Йому неправду.

Але тут з’являється один дуже важливий нюанс: «Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим…» (Мт. 19:21). Отже, не досить навіть того, що здається межею для людських мрій. Ще є перспектива вдосконалення вже тут, на землі. Не досить виконувати тільки те, що написано в заповідях, треба робити більше, треба залишити, все, що є, жертвувати всім і йти за Христом – ось що підказує багатому юнакові Христос. Як ця підказка може стосуватися нас усіх?

Христос показує необхідність постійного вдосконалення. Дорога до Неба є шлях постійного вправляння. Ніколи не можна зупинитися ані в навчанні, ані в самовихованні. Шлях християнина – це шлях постійного наближення до Христа. А наближення до Христа означає все більш повне насичення тим, чому вчить Євангеліє – насичення духом правди, добра, милосердя.

Чи допомагає нам у цьому формальна світська освіта? На перший погляд можна було б сказати, що ні. Хіба ми вчимося в школі чи в університеті Біблії, катехізису, якихось богословських наук? Але насправді, саме перебуваючи у середовищі інших людей, здобуваючи освіту на її базовому рівні, ми дістаємо прекрасні можливості і формування нас як християн. Бо кожна наука, яку ми глибоко пізнаємо, відкриває нам досконалість створеного Богом світу. І не дивно, що справді великі вчені, навіть якщо вони колись виховувалися атеїстами, приходили до визнання реальности Бога. Бо чесне, відверте пізнання не може нам не відкрити цього.

Людина завжди має зупинитися перед таємницею. Немає таких природніх законів, які б могли створити такий досконалий світ. Не може бути низки випадковостей, які б сформували таке суспільство, яке ми маємо. Немає іншої відгадки розвитку людського роду і збереження його попри всі катаклізми, ніж Божа ласка, Боже Провидіння, яке провадить нас через усі випробування історії.

Отже, вчитися необхідно. Вчитися не для когось, не для оцінки – для себе. Навіть, коли ти не збираєшся стати математиком, тобі необхідно вивчати математику для того, щоб бути повноцінною особистістю. Можна вивчати біологію і не стати ніколи ані біологом, ні лікарем. Але ці навички, ці знання, які ти здобуваєш, формують широту твого пізнання світу. Бо справжні великі відкриття зростають завжди на перетині наук, на їхньому синтезі. І їх роблять люди ерудовані.

Перебуваючи у школі, в університеті, ми засвоюємо найважливішу із наук – науку стосунків з нашим ближнім, з іншою людиною. Нам хотілося б, звичайно, щоб всі люди довкола були нашими однодумцями, симпатизували нам, подобалися нам. Але, опиняючись у реальному учнівському середовищі, мі відкриваємо, що так не буває. Люди нас оточують різні. І коли Христос підказував Своєму співрозмовникові, хто його ближній, Він вказав на іншу людину, ворожу йому, – самарянина, який, однак, у критичній ситуації допоміг ближньому – юдеєві (Лк 10:29–37).

Зараз в Інтернеті дуже популярним став сюжет, який знімали кінооператори в Росії. Вони вирішили вдати, що людині стало раптово погано на вулиці. І в різних місцях московських вулиць ця людина ніби непритомніла і лежала, чекаючи реакції перехожих. Оператори жахнулися: коли людина падала, то майже всі перехожі проходили байдуже повз неї, не звертаючи уваги. На сором собі автори цього експерименту відкрили, що коли знімали такий самий сюжет у Сполучених Штатах Америки, то на перших же секундах хтось підбігав до цієї людини, питав, чим допомогти, викликав швидку допомогу. Українські оператори спробували провести щось подібне у Львові. На честь для нас виявилося, що в нас люди гуманніші. Вони теж швидко відгукувалися на людський біль.

Поставте себе на місце тих людей, які проходили по вулиці. Чи здатні ви відразу кинутися на допомогу до того, хто цієї допомоги потребує? А наше перебування в школі чи університеті постійно ставить нас перед такими ситуаціями. Бо всі ми постійно потребуємо дружньої поради, підтримки, нагадування та інших свідчень того, що поряд із тобою – друзі або принаймні прихильні до тебе, співчутливі люди. Саме це і є нашим уроком любови до ближнього. Бо Христос вчив випробовувати себе як християнина по тому, як ми ставимося до нашого ближнього, тобто до іншої людини, яка перебуває поряд із нами. Саме про це треба пам’ятати і сприймати кожен свій день перебування у учнівському чи студентському середовищі як випробування своїх стосунків із ближнім.

Наша Служба Божа сьогодні правиться в останній день перед початком нового навчального року. Навчального року незвичайного, складного, бо важко вчитися, коли поряд іде війна. Але якраз ці обставини війни підказують нам, наскільки необхідні нам і знання, і вишкіл, і формування нас як патріотів України. Різне буває у школах. Трапляються люди з різними поглядами і серед учителів. Якщо минулі роки ми могли не звертати увагу на те, що хтось виступає проти нашої Батьківщини, сіє зневіру, то зараз час, який є для нас викликом. І ми не повинні миритися з тим, коли хтось біля нас – навіть, якщо це учитель, викладач, – займається пропагандою на користь чужої держави – тієї держави, яка несе в Україну терор, убивство.

Саме тому треба вчитися бути принциповим, боронити правду. Боронити, навіть, коли це складно. А якщо важко самому – просити допомоги в інших, у дорослих, звертатися до Церкви. Пам’ятайте, що наш міністр освіти Сергій Миронович Квіт обіцяв, що жоден із учителів –сепаратистів не буде працювати цього навчального року в школах України. А ми повинні допомогти міністрові здійснити цю його обіцянку.

Ми молимося за те, щоб новий навчальний рік був повноцінним і мирним. Це сьогодні найголовніший дарунок Бога для нас! Ми відкриваємо, яким важливим є для нас мир. І як важко і як необхідно його захищати! Тож хай і ці наші молитовні намірення поєднаються між собою: про особисті успіхи кожного з вас – учнів, студентів, їхніх викладачів, і про мир, спокій і перемогу над ворогом – для всієї нашої Батьківщини. І хай Господь Бог допоможе нам у тому, щоб уже наступний навчальний рік ми зустрічали більш спокійно, з певністю в майбутньому, без постійного переживання небезпеки, яка чигає на нас зі Сходу. Амінь.

(Переглянуто 218 разів, 1 переглядів сьогодні)