Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 15 вересня 2019 року

Дорогі брати і сестри!

Як і кожна притча, історія злих виноградарів, яку переказує нам євангелист Матей (Мт. 21:33-42), передбачає кілька рівнів її сприйняття. Те, що лежить на поверхні, найбільш прозоре, втішне для нас, нагадує про стосунки Христа і народу, до якого Він прийшов, – народу Старого Завіту. Бо Христос і звертається безпосередньо до зібраних біля Нього книжників і фарисеїв, вихованих у старозавітній традиції.

Ісус нагадує їм про те, що вони, люди Старого Завіту, призначені бути виноградником, в якому мають виростати плоди для всього світу, тим простором, на якому формується майбутній урожай, призначений для спасіння людства. До них, у цей простір, посилав був Бог Своїх пророків, аби напутити їх, застерегти, нагадати їм про те, Хто справді є господарем цього виноградника. Цим господарем був не сам Обраний народ – його обраність не є якимось привілеєм чи вивищенням над іншими, – а Бог!

Та ось, коли нарешті приходить обіцяний Месія – Єдинородний Син Божий Ісус Христос, – Його зустрічають вороже. Христос передрікає Свою загибель — смерть, яка перейде у воскресіння. Але в притчі йдеться власне про саму смерть як злочин, який чинить народ, призначений бути виноградарем у Господньому винограднику.

Для нас таке тлумачення є ніби втішним тому, що воно відокремлює нас від зображеного в притчі народу, злочинних виноградарів, і релігійною, і етнічною, і часовою дистанціями. Але коли ми переходимо на інший, глибший рівень тлумачення цієї притчі, то можемо відчути, що говориться тут не тільки про конкретну етноконфесійну спільноту — про народ Ізраїля, до якого звертався Христос. Тут говориться про все людство, бо всі ми є Христовим виноградником. І насадив нас усіх у цьому винограднику Бог.

Бог створив кожного з нас. І Бог направляє нас у цей, Ним створений світ, який ми можемо уявити як такий собі величний, всеосяжний виноградник, де ми з вами повинні працювати, тобто творити. Ми повинні продовжувати те, що розпочав Сам Господар, насадивши виноградник. Але пам’ятати, що не ми є господарями цього світу, а Бог. А ми тільки Його співпрацівники, орендарі, які тимчасово тут присутні, а потім повинні залишити цей світ Господареві.

Але є ще один вимір цієї притчі — найбільш особистісний, болючий, який стосується кожного з нас. Бо ця притча розповідає і про нас усіх разом, і про кожного з нас зосібна.

Бо кожен із нас, створених Богом, є Його виноградником. Тіло кожного з нас є матеріяльним складником творіння, як виноградник у притчі. Але є й наша безсмертна душа в цьому тілі. Тіло зникне, зогніє, та душа залишиться. І вона матиме своє майбутнє. Наскільки ж душа розуміє свою підрядність? Наскільки вона розуміє, що мусить дбати про це тіло, мусить виконувати місію, яку Бог дав людині через наших праотців, промовивши: «Зростайте і розмножуйтеся, наповніть землю і володійте нею» (Буття 1:28).

Сьогоднішній день змушує нас по-новому поставити питання про своє покликання: “Чи дбаємо ми належно про збереження цього виноградника? Чи несемо ми гідно в собі образ і подобу Божі?” Ось до чого закликає нас євангелист, розповідаючи нам цю притчу.

Її можна розуміти по-різному. І навіть ті дражливі події, які відбуваються сьогодні в Харкові1, нагадують нам знов і знов про заповіт, даний Богом кожному з нас, – заповіт любови. І обоє будуть одним тілом (Мт. 19:5), – нагадує Христос Адамові слова (Бут. 2:24), розповідаючи про велике таїнство кохання, яке Бог дає нам усім як невід’ємний складник образу й подоби Божої. Кохання двох, яке народжує третього. І в цій потрійності ми бачимо відображення ключа до всієї світобудови — таїнства Пресвятої Тройці, неподільної єдности Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого.

Аж ось сучасна цивілізація намагається зруйнувати цю єдність, вкрасти те, що є джерелом будь-якої творчости, креативної діяльности людини: кохання чоловіка і жінки як запоруку майбутнього. Все частіше ми говоримо сьогодні про небезпеку ґендерної ідеології. Ідеології, яка скасовує саме поняття ”стать”, відкидає те, що стало ключем до нашої можливости творити – фізіологічний поділ людей на статі, і пропонує довільну ідентифікацію власної статевости.

Ідея ґендера полягає в тому, що людина сама обирає, ким вона хоче бути: чоловіком, жінкою чи кимось ще. Ця позірна множинність вибору руйнує саму творчу перспективу людства. Більше того, вона передбачає і виведення появи людини поза материнське лоно — в пробірку, «in vitro», де незалежно від батьків може зачатися людська істота, щоб потім виховуватися десь поза своєю фізіологічною родиною. Ця дитина може мати фізичне тіло, напевне, Бог дасть їй і безсмертну душу, бо Він є багатомилостивий. Але чи матиме дитина оточення любови, яке дає нам родина? Чи руйнування родини не спричинить найстрашнішу цивілізаційну катастрофу, яка може спіткати людство?

Ідея будь-яких демонстрацій на кшталт тієї, яка сьогодні реалізується в Харкові, не в тому, щоб захистити якусь частинку нашого суспільства, яка потерпає від розуміння своєї марґінальности. Християнин любить кожного! Бог дає нам заповіт любити кожну людину, незалежно від її національности, віровизнання, хвороб, сексуальної орієнтації. Але водночас Бог заповідає нам дбати про майбутнє і захищати цю саму людину. Навіть ту заблукану людину нетрадиційних орієнтацій, під гаслами захисту якої виходять сьогодні деякі політики неомарксистського спрямування на демонстрації. Бог заповідає нам захищати цих нещасних осіб від маніпулювання ними, від прикриття корисливих політичних цілей ілюзією захисту тієї чи іншої категорії людей.

Ми захищаємо в Церкві майбутнє. І найголовніше, що сьогодні можемо робити, це захищати різні категорії наших людей від того, щоб недоброзичливі ліворадикальні політики маніпулювали ними, досягаючи своїх цілей, які несуть катастрофу людству.

Ми згадуємо сьогодні про велич Божого творіння, про всеосяжний виноградник, яким є всесвіт. Це допомагає нам відчути тонку досконалість кожного з нас. Ми пережили примітивні спроби сприйняття людини як чисто біологічного утворення, в якому шляхом випадкового поєднання різних елементів утворюється життя. Чим далі розвивається людське пізнання, тим більше воно відкриває велич і досконалість Божого творіння. Завмерлі в подиві перед цією величчю, зрозуміймо, який досконалий виноградник дає нам Господь! І якою відповідальною є місія кожного з нас, працівників у цьому Христовому винограднику! Амінь.

1 В неділю 15 вересня 2019 р. в центрі Харкова проходив “Харків-прайд”, марш ЛГБТ-спільноти, який спровокував протестні акції праворадикальних організацій.

(Переглянуто 67 разів, 1 переглядів сьогодні)