gala-sobol-0033 про злих винарів

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 22 вересня 2013 року

Дорогі брати і сестри!

Коли краще, як не в цю осінню пору, уявити собі збір винограду! Навіть у наших, далеко північніших за Палестину краях, зараз мало не в кожного з нас лежать багаті грона винограду, а в декого вони продовжують ще звішуватися десь біля хати чи на дачі.

Якщо для нас з вами збирання винограду – це швидше розвага, то для людини Близького Сходу, для мешканців Палестини того часу це, можливо, був тріумф хліборобського року, найбільше задоволення від зробленої праці, а, може, й розчарування, якщо праця пішла намарно. Якщо хліб збирали раніше, на початку літа, то збір винограду припадав на осінній час. Він ніби підсумовував цілий хліборобський рік. Багатство виноградника було ознакою заможності людини й цілого краю. І коли перші юдеї на чолі з Мойсеєм наблизилися до кордонів Ханаану, то що було свідченням багатства цієї землі? Величезне ґроно винограду, яке, як розповідає нам Біблія (Чисел 13:23), мали нести навіть двоє розвідників, бо один би був не підняв.

Саме такий розкішний виноградник і стає образом підсумування людської праці у притчі Господній (Мт. 21:33-42). Христос дуже виразно зображує драму господаря, який пустив у цей виноградник робітників, аби дати їм заробити орендою своєї землі. І раптом вони замість того, щоб віддячити йому за виявлену ласку й співчуття, діють так брутально! Вони вбивають слуг, що їх посилає господар для напучування злочинців. І коли приходить єдиний спадкоємець, син господаря, вони вбивають його.

Ясна річ, що Христос цією притчею попереджав про злочин, який мав статися, коли Він, Єдинородний Син Самого Творця неба і землі, приходить до людства, аби нагадати про справжнього Господаря всесвіту – Отця, – Його вбивають. Так само, як каменують, вбивають, переслідують тих Його посланців, слуг Господніх – пророків, які приходили до нашого земного виноградника, до людства, перед Христом.

Але притча тим і багата, що вона спрямована не тільки до Христових сучасників, але і до кожного з нас. Бо кожен із нас опиняється робітником у прекрасному розкішному саді – матеріяльному світі, який дав нам Господар – Бог. І перед кожним із нас постає спокуса відчути себе господарем у цьому саду.

Не так давно я, пишучи виступ для конференції в Києві, пригадав таку похмуру тезу, яку виголосив колись Мічурін і яку любили повторювати в старі часи: «Ми не можемо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї – наше завдання». Руйнувалася природа під цим гаслом. І хоча його автор давно помер, і ті, хто так любив цитувати Мічуріна, також відійшли в небуття, але варварське, споживацьке ставлення до природи, до землі, до нашого з вами світу і сьогодні ще не зникло. Навпаки. Воно створює загрозу екологічних катастроф у цілому світі.

Але не тільки про екологію йдеться. Сад Господній складаємо ми з вами, люди. Ми є виноградинами, пагінцями винограду в цьому саду. І Христос не раз так говорить до Своїх учнів, порівнюючи кожного з них із виноградним пагінцем. Найкоштовніші дерева у цьому саді, який дарує Христос, – це люди. Як же ми ставимося один до одного? Ми, яких з любові Своєї Господь не тільки створив, але й відкупив Своєю кров’ю? Ставимося так, як робітники з притчі ставилися до присланих господарем слуг: каменуємо, вбиваємо. Бо коли ми зневажаємо один одного, коли, замість заповіданої нам Господарем нашого земного саду любови, співчуття, доброти, взаємодопомоги, адресуємо один до одного зло, ненависть, коли намагаємося використати будь-яку слабкість людини для того, щоб зневажити її, розчавити, вивищитися на тлі її слабкостей – ось тоді ми чинимо, як ті злочинці.

Та Господар попереджає: жоден злочин не залишиться непокараним. Не залишиться без відплати жоден камінь, спрямований проти свого ближнього чи вчинком, чи словом. Господар прийде Сам до Свого винограднику, щоб відплатити всім тим, хто чинив зло Його слугам (Мт. 21:41). Він заповідає нам цією притчею бути уважними в очікуванні Господаря і пам’ятати: те зло, яке ми можемо чинити людям довкола нас, неодмінно обернеться проти нас самих. І ми будемо засуджені сторицею.

Христос, нагадуючи нам про час збирання винограду, нагадує й про майбутні жнива, які збиратиме в світі у Свою нову есхатологічну зустріч із людством Сам Господар винограднику – Бог. Він закликає нас бути пильними, готовими до зустрічі з Ним, пам’ятаючи, що ми в цьому земному виноградникові лише робітники, що він має свого Господаря. І, хочемо чи не хочемо, кожен із нас муситиме складати звіт совісти перед цим Господарем. Саме від цього звіту залежатиме наше з вами майбутнє. Амінь.

(Переглянуто 337 разів, 1 переглядів сьогодні)