Виголошена архиєпископом Ігорем ( Ісіченком) 10 вересня 2017 року

Дорогі брати і сестри!

Пригадаймо-но, як нам самим траплялося зустрічати запрошення на весілля. Мабуть, кожен із нас потрапляв у таку ситуацію, коли нас кличуть на весілля якісь близькі або далекі родичі. І ми раптом починаємо шукати причину для відмови: нам здається, що в нас немає чого вдягти, що ми будемо почувати себе там самотньо, скуто, сумно серед чужих людей. Бо хто ж там прийде із знайомих на весілля до мало знаного нам далекого родича! Ми шукаємо якоїсь причини, що б мала затримати нас вдома. Зрештою, ми думаємо, що саме подарувати, чи стане в нас грошей, чи не завдасть подарунок удару по нашому бюджетові. Скільки таких думок може вирувати в нас у голові! А потім ми зрештою вирушаємо на це весілля і раптом опиняємося в колі добрих, знайомих людей, за якими ми скучили, яких давно не бачили. І нам так приємно, радісно бути з ними, така гарна атмосфера, що не хочеться йти додому! Аж до пізнього вечора ми засиджуємося в цьому гурті…

Христос є Сином Божим і Сином Людським. Йому так само, як і нам із вами, доводилося приймати запрошення на сімейні урочистості. Про одне ми знаємо напевне – про весілля в Кані Галилейській, де Він був зі своєю Матір’ю, Пресвятою Дівою. Саме тому Він використовує для пояснення власної місії цей живий і виразний приклад (Мт. 22:1-14). Тільки що господаря весілля Він робить царем, а запрошених на весілля – багатими, заможними людьми, які мали свої повсякденні клопоти і водночас мали досить сили, щоб повбивати царевих слуг (Мт. 22:5-6).

Христос кличе нас не на страждання, не на біду. Він кличе нас на радість. Він приходить у світ задля того, щоб відкрити нам, скільки ми втратили і що ми можемо набути, коли відкриємо для себе Царство Небесне. Христос вишукує для роз’яснення цієї радости вічного перебування з Богом найбільш виразну для нас аналогію з весіллям. І ми всі, всі народи землі, виявляємося запрошеними на це весілля дорогими гостями. Запрошеними до відпочинку, до радости, до постійної насолоди перебування з Богом.

І ось тут ми пізнаємо себе в неадекватній реакції на запрошення. Ну гаразд, ми, буває, відмовляємося від запрошення. Але ж убити?! А хіба не так ставалося із пророками, які нічого лихого не несли людям, тільки кликали їх до щастя? Натомість же пророки одержували погрози, зневаги, переслідування, вбивства. Вони були посланцями, які запрошували на весілля, і вони ж постраждали.

Зрештою приходить Сам Божий Син, аби своїм прикладом, своєю присутністю закликати нас повернутися до Отця, бо Він нас чекає, чекає постійно, тримаючи для нас відчиненими брами Небесного Царства. А ми знову ухиляємося від цього!

Тоді кличе цар усіх, хто знаходиться на землі, на всіх перехрестях, де опиняються його посланці (Мт. 22:9-10). Так слово Євангелія мають почути всі люди світу.

І приходять на весілля вже ті запрошені, які ніби спочатку і не чули голосу господаря. Але чи всі приходять однаково? Серед них опиняється і той, хто зневажив господаря і не схотів одягати спеціяльний урочистий одяг.

Нам, напевне, траплялося зустрічати на весіллі серед гостей того, хто поводить себе виклично, неадекватно, ображає інших. Нам стає незатишно, негарно, бо він псує весільну радість. Тоді розумний господар зробить усе, аби зберегти для гостей затишок весільного столу і видалить цього невдячного гостя із спільноти.

Так буде з тим, хто хоче ввійти у Небесне Царство, не маючи на собі тих білих шат праведности (Мт. 22:11-13), які відкриватиме Господь у видінні Йоану Богослову. А той опише це у своєму «Одкровенні» (Одкр. 4:4).

Що означає цей весільний одяг для нас? Чесне життя, вміння говорити правду і жити за правдою, бути послідовними у дотриманні заповідей. Вміння бути християнами Саме це і складає той чистий весільний одяг, який ми маємо вбрати на себе в останню мить.

Є символ, який нагадує нам про цей одяг – крижмо, що його покладають на немовлятко під час хрещення. Це крижмо нагадує нам про те, що такими, якими ми ввійшли в Церкву після хрещення – чесними, чистими, безгрішними, такими і чекає на нас Господь!

Чекає Господар, Який приготував для всіх нас столи із щедрою поживою у Небесному Царстві. Напевно, нематеріяльною поживою, бо матеріяльна не буде нам там потрібна. Але із поживою духовною, яку складає насамперед перебування у вічній радості весільної учти з Отцем, на яку кличе нас Христос, посланий до кожного з нас – гостей, запрошених у Небесне Царство. Амінь.

(Переглянуто 76 разів, 1 переглядів сьогодні)