img_0014_2

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 14 вересня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

В ті часи, коли частіше доводилося бувати в Галичині, мене завжди зворушувала така картина: їдучи вранці в неділю через західноукраїнські села, ми на кожному кроці натрапляли на групки чоловіків і жінок, неодмінно урочисто, по-святковому вбраних, які з різних кінців села прямували до храму. У Карпатах же взагалі до останнього часу можна було побачити, як люди, тримаючи своє національне вбрання до неділі, вдягають його єдиний раз на тиждень, щоб прийти помолитися Богові. Бо щоразу, коли ми збираємося до храму, Бог кличе нас на Свою учту.

Такою найбільшою із учт світу є Господня вечеря – євхаристія. Немає більш піднесеної, відповідальної і вдячної зустрічі із Богом! Недарма саме слово євхаристія (грец. ευχαριστία) означає дослівно подяка. Ми приходимо, щоб дякувати Богові. І Він теж приймає нас усіх із подякою за те, що ми до Нього прийшли, не знехтували Його, відгукнулися на Його запрошення. Він, Небесний Цар, кличе нас до Себе, не сподіваючись від нас нічого, крім одного: що ми поводитимемо себе гідно, відповідно до Його величі.

Звичайно, йдеться і про наше вбрання фізичне, про наш одяг, оскільки завжди, коли ми йдемо на якесь прийняття, на важливу зустріч, ми маємо подбати про те, що зараз називають дресс-кодом (англ. dress code) – відповідний до ситуації одяг. Але, звичайно ж, не про це насправді йдеться в притчі (Мт. 22:1-14).

Кожному з нас, коли він хрестився, одягаючи світле вбрання (крижмо), священик говорив про новий одяг. І Одкровення Йоана Богослова пояснює це як вбрання нового тіла, з яким ми йтимемо в Небесне Царство. «Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» – так співається під час хрещення і миропомазання. Наш духовний одяг – це наші праведні вчинки. Саме з ними ми прямуємо до Христа. Не тільки в цей святковий день – у неділю. Ми прямуємо до Нього через усе наше життя. І протягом нашого життя ми повинні дбати про те, щоб одяг наших добрих учинків, у якому ми постанемо перед Христом у день Суду, в день найвідповідальнішої зустрічі з Ним, не ганьбив нас і не спричинив ту страшну долю, яка судилася персонажеві з притчі, котрий потрапив був на весілля, не зодягнувшись відповідно, і таким чином – зневаживши господаря весілля (Мт. 22:11-13).

Ми слухаємо цю притчу в день, який для нас лишився суто символічним. Мало що значить для кожного з нас у церковному календарі початок церковного року. А в старій Візантії та й у середньовічній Русі саме з цього дня починався новий рік! І сьогодні ми мали б святкувати початок сім тисяч п’ятсот двадцять другого року від створення світу. Так рахували роки у давній Візантії. І хоч сьогодні 1 вересня – це тільки символ, однак він багато значить у ритмі церковного життя. Саме із цього дня починається коло нерухомих церковних свят. І перше свято, яке очікує нас вже наступної неділі, це Різдво Пресвятої Богородиці, пролог до Благовіщення і до явлення світу в тілі його Спасителя.

Саме стоячи на порозі нового церковного року, ми ще раз замислюємося над тими етапами, які кожен із нас має проходити у своєму житті – етапами духовного зростання. Ми не відразу стаємо дорослими. Для того, щоб нам увійти в доросле життя, треба пройти і дитсадок, і школу, і навчання у вищій школі, і практику на виробництві. Пам’ятаймо про це і в нашому духовному житті. І не сподіваймося, що ми відразу станемо дорослими і мудрими. Ми маємо зростати. І Господь дає нам можливість для цього зростання протягом цілого нашого життя.

Кожен наш новий рік, кожен бар’єр, рубіж у нашому житті, нагадує нам про ступеневість цього зростання, про використання кожного етапу для того, щоб знайти у собі щось нове, позбутися чергової вади, яку Бог дав тобі помітити, опанувати нові імена у великій галереї святих отців, які залишили нам свою спадщину для духовного збагачення, молитовно спілкуватися з праведниками, якими рясніють наші святці, через читання Житій святих, через звернення до праведників у молитві. Але насамперед через якнайширше використання подарованого нам Богом найміцнішого, найнадійнішого духовного вбрання – Святого Письма, читання якого наповнює змістом наше життя і перетворює кожен день на Господню учту, на якій ми споживаємо найзапашнішу зі страв – саме Боже Слово. Боже Слово, що дається нам як пожива для життя вічного.

Господь постійно кличе нас до Себе. Він очікує, що ми зберемося всі разом у церкві кожної неділі. І кожен із нас, підготувавшись належно, прийде до Чаші і споживе Тіла і Крови Христової. Господь очікує, що ми не забуватимемо вдаватися до Нього щодня, звертаючись до Його слова, єднаючись із Ним у молитві. Але Він, не вимагаючи від нас нічого незвичайного, чекає, що ми йтимемо до Нього, відповідно приготувавшись: вбравшись у весільний одяг наших побожних учинків, добрих думок, чистих намірів. Вбравшись у ту одежу весільну, в якій ми маємо постати перед Творцем і Суддею. Бо ж наш Небесний Отець, збираючи нас на Господню учту тут, на землі, очікує нас на вічній Господній учті у непроминущому Небесному Царстві. Амінь.

(Переглянуто 102 разів, 1 переглядів сьогодні)