Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 28 вересня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

Хто з нас протягом останніх шести місяців не турбувався або навіть не впадав у відчай, коли спостерігав, як невеличкі накопичення, зроблені за попередні роки, раптом тануть[1]? Як мірою девальвації гривні все менше й менше лишається грошей на завтра – тих грошей, які відкладав місяцями, а може й роками? Подібні ситуації навіть у житті нашого покоління настають далеко не вперше. Що ж говорити про все людство?

В нашому народі, можливо, значною мірою через вплив совєтських ідей, закоренилася недовіра до активного використання своїх грошей. Ми воліємо їх сховати, покласти під подушку, в скляний слоїк. Але не вміємо використовувати їх для зростання, вкладати в справу, засновувати власний бізнес. А вся економіка, власне, на тому і будується, щоб гроші працювали: щоб вони комусь давалися, на них купувалися одні товари, вироблялися інші, товари продавалися, знов поверталися гроші і вкладалися в справу…

Звичайно, що Христос говорить нам не про ці економічні проблеми (Мт. 25:14-30). Хоча Він нагадує нам і про необхідність бути діяльними, не спостерігати пасивно, як ми біднішаємо, а вміти захищатися від цього, вміти розумно і перспективно використовувати власні накопичення, а не чекати, що їх стане нам до самої смерти. Однак у цьому випадку притча про таланти нагадує нам про набагато більші дари! Ми часто їх недооцінюємо. Нам дуже часто здається, що Бог мало нам дав. Нам хотілося б більше: бути і красивими, і розумними, і здоровими, і щасливими – хотілося б усього, що тільки маємо в Бога. Але коли ми втрачаємо щось із того, що вже в нас є, ми розуміємо, наскільки великим і незамінним даром є саме наше існування на землі! Наше здоров’я, оточення, яке ми здобули, християнська віра – найцінніший із талантів.

Бог обдаровує нас настільки багатими і розмаїтими дарами, що ми не вміємо їх помічати, доки не втратимо. Але найголовніше, на що вказує нам Христос сьогоднішньою притчею, це те, що ми не вміємо, одержавши ці таланти, примножувати їх. Бог дає нам усі дари, які дістав кожен із нас. Найцінніший з них – дар вічного життя і прощення наших провин через Христову жертву і через таїнства Церкви, яка передає нам ціну цих Христових жертв. Ми намагаємося їх просто зберегти. Ми розраховуємо, що коли ми висповідалися, коли Христос дав нам прощення, то досить відійти від сповідальниці і намагатися виконувати те, що ми пообіцяли: не повертатися до гріхів, які ми вже вчинили. А стається так, що ми і ці гріхи повторюємо, і нових праведних вчинків не чинимо.

Коли ми чуємо «Іди собі, але більш не гріши!» (Ін. 8:11) – не від священика, а від Самого Христа, Який прощає нам провини, – то це тільки той талант, який ми повинні примножувати своїм праведним життям, своїм зростанням у Бозі. А це значить бути уважними до кожного свого дня, вміти захищатися від спокус, від неправди, вміти бути добрим і дарувати свою доброту іншим людям так, як той талант, який Бог нам дарував, вміти любити так, як Бог нас любить. Бо саме Божа любов, любов Творця до Своїх дітей і є найкоштовнішим із здобутих талантів! І коли ми, одержуючи від Бога цей дар любові, тут же повертаємося від сповідальниці і з ненавистю, з ворожістю дивимося на людину, яка стоїть поряд, або подумки засуджуємо її, або навіть починаємо сваритися відразу після служби – ось тоді ми і опиняємося у становищі непростимого боржника, який єдиний свій талант не зумів використати, заховав, закопав у землю, думаючи тримати його для себе. І тому він позбавляється і того, що мав…

Бог вірить у нас. Він дає нам життя, дає через Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа спасіння для того, щоб ми вміли зростати як християни: примножувати праведні вчинки, ділитися одержаним із іншими людьми. І саме тоді, коли ми вміємо ділитися Христовими дарами, коли ми вміємо обдаровувати інших людей добрим поглядом, співчуттям, грошовою пожертвою, допомогою по господарству, відвіданням, телефонним дзвоником, допомогою у здійсненні якоїсь справи – саме тоді ми й стаємо такими, якими є два перші слуги, які, одержавши п’ять і два таланти, зуміли витратити їх розумно, примножити їх. І за те ці два слуги одержали право бути разом із своїм паном. Як і ми, коли зуміємо чесно, чисто, щедро ділитися Божими дарами з іншими, одержимо право завжди перебувати у вічності з нашим Господом. Амінь.

[1] За кілька місяців курс гривні до долара знизився в чотири рази.

(Переглянуто 72 разів, 1 переглядів сьогодні)