Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком)16 вересня 2018 року

Дорогі брати і сестри!

Нам може бути навіть шкода спочатку цього третього слугу. За що він постраждав? На перший погляд він нічого поганого не зробив (Мт. 25:14-30). Він зберіг усе, що йому дав господар, ретельно сховав одержані кілограми золота. Так, він не оперував цим золотом, як перший і другий слуги, які одержали більше за нього. Але тому він і не йшов на ризик. Вони – перший і другий слуги – ризикували, бо вклали всі кошти у справу. І ці кошти могли їм не повернутися.

Але чому саме третій слуга був суворо покараний — викинутий з господаревої оселі? Звичайно, алегорії цієї притчі прочитуються нами легко: тут говориться про майбутнє Небесне Царство. Бо далі в цьому євангельському розділі Христос продовжує розповідати про Суд, про те, що очікує на нас у майбутньому, про критерії, за якими нас із вами судитимуть (Мт. 25:30-46).

Нам ніхто не залишав кілограмів золота. Ми народилися, не маючи зазвичай ніякої спадщини. Але ми мали і маємо натомість те, чого не купиш ні за які гроші: дар богоподібности! Ми маємо те, що Біблія називає образом і подобою Божими. А отже, Бог дарував нам ті якості, які є у Нього Самого: вміння любити, бути милосердним, допомагати іншим. Вміння творити! Бог призначає кожного з нас до співтворчости в світі, до творення світу добра. Це якраз і є найцінніший талант, який одержав кожен із нас. І кожен із нас покликаний реалізувати цей талант.

Як часто нам доводиться зустрічати людей, особливо людей старшого віку, озлоблених на цілий світ за те, що він їх не сприйняв! Скільки можна побачити у барах і ресторанчиках невизнаних поетів і письменників, які скаржаться кожному зустрічному на те, що вони мають неперевершений талант, та їх ніхто не оцінив. Мені переповідали про одного такого поєта, який ходить по різних кабінетах у Києві і доводить, що, ані Василь Стус, ні Іван Драч не входять у порівняння з ним. Він — найталановитіший з усіх, а його ніхто не визнає. І це тільки в одній літературній сфері. Та в кожного з нас в оточенні трапляються такі люди. Коли ж ми, уважно розпитуючи, слухатимемо їхні оповіді, то зрозуміємо, що вони самі не помічали свого оточення, не думали про інших. Вони пишалися собою, несли себе у світ як найбільшу коштовність. Коли ж інші підходили до них, скаржилися на свої проблеми, вони переводили розмову на себе: я, я, я…

Це і означає «закопати свій талант у землю» – законсервувати його, не ділитися одержаним від Бога з іншими, замикатися в собі, концентруватися на собі самому і не зважати на зовнішній світ. Або розглядати його тільки під суто прагматичним кутом зору – наскільки довколишні події стосуються тебе самого.

Саме це стає причиною людських трагедій. Бо часто така людина, навіть якщо вона й мала багатство і суспільний успіх, з віком стає все більш озлобленою на довколишній світ, ображеною, вважає, що її недооцінили… Страшно уявити, що буде в останню мить, коли Господар, Який і дав цій людині всі наявні таланти, спитає: «А як ти орудував одержаними талантами? Що ти зробив у світі й для світу: скільки вчинив добрих справ, скільки створив простору свободи, скількох людей ти захистив, звільнив від несправедливих звинувачень, образ? Чи боронив ти свою батьківщину?” І багато-багато чого ще спитає в нас Бог колись, як питає вже тих, хто відходить від нас…

Ми повинні сьогодні, слухаючи Христову притчу про таланти, замислитися над своїм життям, над своїм минулим. Спитаймо себе, чи ж ми самі зберегли свої таланти? Адже «берегти» їх не означає «тримати в собі». «Реалізувати таланти» означає «давати їх у світ, ділитися з іншими, витрачати їх». Бо кожна добра справа повернуться до нас сторицею. Тоді на Останньому суді ми почуємо не страшні слова, звернені до третього господаревого слуги, а ті, що господар говорив до перших двох слуг: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!” (Мт. 25:21,23).

Господар чекає на нас із звітом. Замислімося ж, доки ми є в світі, над тим, яким буде цей звіт. Чи не були ми марнотратними? Чи були щедрими у використанні одержаних від нашого Творця талантів? Амінь.

(Переглянуто 40 разів, 1 переглядів сьогодні)