Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 11 жовтня 2015 року

Дорогі брати і сестри!

Коли дитина входить у життя, вона починає здобувати собі друзів. Вона відкриває, що, крім тата і мами, є ще хлопчик чи дівчинка із сусіднього під’їзду, з якими приємно бавитися надворі. Потім з’являється сусід по парті… І тоді виникає переконання, що чим далі, тим тих друзів у житті буде все більше, і можна до старого друга ставитися якщо не з погордою, то з підтекстом: «Я завтра можу знайти таких десять, як ти»…

Але минає десять, тридцять, сорок років, і людина раптом відкриває, що друзів не стало більше! Навпаки, їх число все зменшується і зменшується. Натомість усе більше стає ворогів. І якщо людині легко перерахувати на пальцях однієї руки всіх своїх друзів, то для ворогів не вистачить пальців разом на руках і на ногах.

Як же так стається? Як стається в житті, що людина губить найдорожче і здобуває неприязне до себе? Пригадаймо притчу про сівача, який розсіває зерна довкола себе (Лк. 8:4-15). Йдеться не тільки про слова, але й про добрі вчинки, про наше дружнє, жертовне ставлення до інших, яке також подібне до зерен, що неодмінно дадуть сходи якщо не в цьому житті, то, напевно, – у майбутньому.

«І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:31) – навчає нас Христос. Ми не можемо сподіватися добра від оточення, ми не можемо сподіватися жертовности від інших людей, якщо самі не даємо прикладу доброзичливої, жертовної поведінки. Але наш приклад не означає, що ми негайно одержимо відплату. Якщо ми розраховуємо на це, то маємо дуже вузьке мислення. Справжня стратегія творення добра пов’язана з відчуттям далекосяжної перспективи своїх добрих справ. А цією перспективою для нас завжди є Небесне Царство й довга дорога до нього. Дорога до нашого воскресіння…

Однак навіть і в цьому земному житті наш приклад ніколи не може проминути безслідно. Коли ми говоримо про оздоровлення суспільства, то насамперед маємо пам’ятати, що воно передбачає дарування суспільству безоплатного добра, без розрахунку на те, що негайно, вже завтра, ти одержиш винагороду за свої вчинки. Мудрий капіталовкладник розраховує не на те, що вкладені кошти йому повернуться миттю. Ні! Коли ці кошти обертатимуться в прибутковому проєкті, то вони неодмінно даватимуть прибуток  – але вже за рік, два, три. Саме таким вкладенням нашого найдорожчого капіталу – капіталу любови, який є квінтесенцію образу і подоби Божих у нас, творіннях Божих, – складає наше вміння чинити добро, вміння дарувати любов, вміння бути відкритими до інших людей.

Один наш парафіянин нещодавно повернувся з-за кордону і з болем розповідав, як відразу, коли переходиш межу в Бориспільському аеропорту між західним світом і українською реальністю, вражає неприязнь між людьми, небажання відгукнутися, поступитися місцем. Вражають ворожі погляди, якими супроводжують незнайомців, у той час, як незнайомець зустрічає у більш успішних країнах посмішки і доброзичливе ставлення.

В цьому і криється секрет успіху людського суспільства: у вмінні спільно дбати один про одного, попри те, знаєш ти цю людину чи не знаєш. У вмінні творити друзями своїх ближніх…

Дуже легко перетворити друга на ворога. Дуже легко вифантазувати його підступні наміри щодо тебе або знайти прихований сенс у його емоційно нейтральних словах. Як часто ми цим займаємося!

Натомість дуже складно знайти в людині, яку ти вважаєш своїм опонентом, добрі людські якості, вияви прихильности до тебе, може, непомітні для само́ї тієї людині. Але як же це важливо: знайти в людині зерна, які б вона могла розсівати у світі довкола, і допомогти їй це чинити власним прикладом ставлення до неї.

Ми можемо не згоджуватися з поглядами іншої людини, але ми повинні вміти шанувати її право на власний світогляд, її почуття власної гідности. Немає ефективнішого способу перетворити людину на ворога, як зневажливо ставитися до її особистости, до її гідности, як намагатися силою змінити її, перелаштувати її внутрішній світ відповідно до твоїх власних уподобань.

Христос вчить нас творити із ворогів друзів. Творити найефективнішою зброєю, яку Він дав нам, – зброєю любови! Тією всепереможною зброєю, яка єдина може перетворити світ довкола і змінити нас самих. Амінь.

(Переглянуто 93 разів, 1 переглядів сьогодні)