Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 30 жовтня 2016 року

Дорогі брати і сестри!

Даруючи нам надзвичайно стриману, лаконічну найголовнішу молитву, Христос у ній серед кількох найголовніших прохань виділяє одне: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.» (Мт. 6:12). Ось у чому ключ до всієї соціяльної етики християнства, до всієї християнської моралі!

Виміром того, як треба себе поводити, для нас часто є те, як ми хочемо, щоб з нами поводили себе інші. Саме тому кожен наш крок, кожен наш жест ми маємо співміряти не тільки з прочитаними у Євангелії порадами, але і з живою реальністю довкілля, з тим, чого чекають від нас люди.

Здається неймовірним – любити ворогів. Ненавидіти ворогів – так. Цього ми вчимося і вчимо один одного. Любити ж? Здається, це суперечить самій людській природі. Однак, коли заглибитися у всю складність стосунків між людьми, ми можемо відкрити для себе, що наша ненависть, ворожість, якою ми відповідаємо на чужу ненависть, тільки породжуватиме ще більші хвилі зла у світі. Хвилі, в яких ми самі можемо потонути…

Але любов не означає повторення чужих помилок! Відповідати на ненависть любов’ю – не означає миритися зі злом. Навпаки, це значить гасити зло чимось зовсім йому протилежним!

Любити ворога – означає зупиняти його на шляху зла. Зупиняти, коли треба, і силою; не давати чинити зло безкарно; вміти справедливо карати і співміряти цю кару з мірою злочину. Чинити по-християнському – означає боронити справедливі закони, встановлювати їх, коритися їм самому і змушувати коритися всіх довкола.

Як часто церковні люди розмірковували: Інтернет – це добре чи погано? І знаходиться чимало в наших середовищах людей, які бояться технологічних новацій тільки тому, що вони здаються їм джерелом якоїсь зайвої, непотрібної інформації. Але ось на наших очах розгортається дуже потрібний оздоровчий процес, коли ми дізнаємося із електронних податкових декларацій високопосадовців про їхнє реальне життя, про їхні прибутки[1]. Відкривається те, що було таємним. Коли ж таємне стає явним, це допомагає нам краще орієнтуватися у світі і користуватися тими новими засобами, новими технологіями, що їх дає світ. Це застерігає не думати, що ти можеш щось приховати, що ти можеш сховатися з одержаним хабарем. Адже рух грошей зараз стає щодалі більш відкритим через електронні мережі оплати. Важко приховати те, що ще кілька років тому здавалося зовсім непомітним для загалу.

Вчитися поводити себе по-християнському – означає пам’ятати, що кожен твій вчинок, кожен твій жест, кожна твоя помилка можуть умить ставати відомими сотням, тисячам, а може навіть мільйонам людей. І жити треба з розрахунку на те, що твої вчинки відкриваються для загалу, твоя любов завжди знайде свої плоди. Здається, марна справа – дарувати свою любов, своє прощення людям, яких ти зневажаєш, до яких ставишся вороже. Але саме наше вороже ставлення і є важкою духовною хворобою, нашою особистою проблемою!

Зло – це хвороба, яку ми маємо в собі викорінювати. Воно може обернутися величезним лихом для кожного з нас. Вчасно зупинити зло і спробувати опанувати науку любови до ближнього і означає виростати у Небесне Царство, готуватися до Небесного Царства, де пануватиме любов і  ґарантією входу до якого будуть наші добрі вчинки – вчинки милосердя, прощення, любови.

Перемагати зло добром – ось чому вчить нас Христос! Хоча на перший погляд нам здається, що це надто наївно, простодушно і абсолютно не співпадає з реальністю, але вся історія світу показує нам, що врешті решт добро завжди перемагає зло. Перемагає зараз, вже тут, у цьому світі. І в кінцевому підсумку, в майбутньому житті, добро неодмінно вийде переможцем. Якщо ми хочемо стати співучасниками цієї перемоги, то ми можемо долучитися до неї зі своїми дарами любови. Любови до ворога також…

Любити ворога – означає зупиняти його, коли потрібно. Зараз ми бачимо, як на Сході України розгорнулася ворожа навала. Це і є викликом для сили нашої любови – любови один до одного, до Батьківщини. Викликом, який спонукає нас знайти в собі сили, які б протистояли ненависті. А будь-який виклик зла – це іспит нашої християнської сили. Сили, яка виявляється у здатності жити відповідно до тих вимог християнської етики, які так містко подав нам Христос, навчаючи чинити так, «як бажаєте, щоб вам люди чинили», (Лк. 6:31). І Він обіцяє, що Бог простить нам так наші провини, як і ми прощатимемо нашим винуватцям. Амінь.

[1] 30 жовтня 2016 р., в 00:00, завершився перший етап подання електронних декларацій для суб’єктів декларування, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

(Переглянуто 61 разів, 1 переглядів сьогодні)