Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 12 листопада 2017 року

Дорогі брати і сестри!

Ніби все минулося, і біси, вигнані з хворої людини, зникли разом із тими свинями, в яких вони були вселилися (Лк. 8:26-39). Але лишився по них слід, такий, як неприємний запах від якихось зіпсованих продуктів, – страх. Бо саме страх перед майбутнім, перед життям, страх перед випробуваннями – він і є слідом присутности темної сили в світі. Ця темна сила оперує страхом, намагається нас залякати і через страх намагається паралізувати нашу волю до боротьби, волю до руху вперед.

Може, насамперед, цією зброєю темної сили є переконування нас, що її вплив є чимось подібним до інфекційної хвороби, коли досить торкнутися до світу темряви – і ти відразу заразився ним. Але Сам Христос переживає спокуси в пустелі для того, щоб нам показати дві дуже важливі речі.

Перше. Ми стаємо вразливими для диявола тоді, коли чинимо гріх.

Коли ми знесилюємося, недоїдаємо, коли ведемо нездоровий спосіб життя, тоді ми більше наражаємося на небезпеку хвороби. Так само і коли ми чинимо гріх, то ми ніби відкриваємо свій внутрішній світ перед темною силою. Ми відсторонюємося від Божої опіки, намагаємося вирватися поза сферу її дії. І тоді може статися нещастя, якщо темні сили опановують нами. Але цього не станеться без однієї дуже важливої і вирішальної умови – нашої згоди! У цьому другий урок спокус у пустелі (Лк. 4:1-13): диявол вимагає, просить, щоб Ісус поклонився йому, згодився на його владу – без цього він безвладний над людиною.

Ми не знаємо, як саме біснуватий з Гергесинської країни був опанований демонами. Але можна сказати напевно: якби він не зробив сам крок назустріч темним силам, то цього б не сталося. Саме тому Євангеліє нас навчає кільком речам. Найперше – не боятися, не піддаватися на спокусу страху. Власне кажучи, чим виявляє себе темна сила, яка вселилася в біснуватого? Брутальністю, нахабством. Вона намагається залякати всіх. Біси кричать і цим виявляють свою позірну силу.

Ось як ми можемо виявити людину, що перебуває під впливом цих темних сил: вона нахабно, по-хамському поводить себе, брутально ставиться до тих, хто її оточує.

Правда не потребує крику. Правда не потребує насильства. Вона сама по собі є непереможною силою. Треба тільки вміти прочитати її і їй служити. А неправда, навпаки, маніфестує себе через заглушування всіх інших голосів. Подивіться, як представники світу політики часто намагаються заглушити слова інших, не дати їм говорити.

Друге. Ніколи не можна йти на поступки дияволу. Те, що не треба грішити, ми й так теоретично розуміємо. Але часто гріх здається нам таким солодким, що нам хочеться випробувати його. Однак саме це випробування може закінчитися трагічно, коли ми стаємо беззахисними перед злом без Божої оборони, без Божої опіки.

Третє найважливіше: не можна йти на компроміс зі злом! Навіть, для гри ні в якому разі не можна укладати угоди із ним. Не так давно після останнього Геловіна (Halloween) Польщу охопило потрясіння, коли в одному містечку влаштували розвагу десь у клубі, куди запросили учнів шкіл. Їм задля забави запропонували підписати один документ, який називається по польському cyrograf, по-нашому – угоду з дияволом. Хтось придумав цю гру, де пропонувалося підписати папір, в якому говорилося: «Я, чаклун(-ка) такий-то зі своєї доброї волі підписую угоду з дияволом про те, що буду йому служити…» і так далі. Католицька країна, в якій абсолютна більшість населення вважає себе віруючими, пережила шок: як таке може бути, коли люди в здоровому ґлузді пропонували дітям, які ще не можуть самі розрізнити до кінця, де добро, а де зло і де межа небезпеки, по суті підписати угоду із темною силою? Ясна річ, що Господь, проникливіший за будь-кого з нас, не судитиме суворо тих дітей, які несвідомо включилися в цю ніби гру. Але саме цим вони з власної волі декларували свою згоду служити темній силі.

Слід сподіватися, що польські священики й батьки дбають про те, аби нейтралізувати наслідки цього фатального кроку. Але він сам по собі є промовистим і є сигналом небезпеки не тільки для поляків, а для всіх нас, європейців, тих, хто включається в цю ніби гру й бере в ній участь. Така участь у розвагах Геловіна, коли ми закликаємо диявола, бавимося у езотерику, здається зовсім невинною на перший погляд. Але ж пригляньмося пильніше: ми стаємо ніби партнерами диявола в незрозумілій грі. А цього саме йому й потрібно для того, щоб опанувати нас. І тоді вже так важко буде звільнитися з-під його влади…

Сам біснуватий, про якого говориться у притчі, не хотів зцілення, тікав від нього. Це теж є непомильною ознакою влади темної сили: коли людина не хоче повернутися до здорового життя, тікає від нього. Ось тут і вступає в дію молитва Церкви. Бо через Церкву діє Христос. Ми не можемо побачити Його своїми очима зараз. Але спільна молитва Церкви, безкровна жертва, яка приноситься за потерпілого, – вони і є оприявненням присутности Христа серед нас. Як тоді біснуватому над озером Кенерет, так і зараз нам Христос готовий допомогти через нашу спільну молитву. Не будьмо ощадливими в ній, сміливо приходьмо на допомогу тим, хто цього потребує. Бо людина, яка навіть несвідомо (а тим більше – свідомо) опинилася під владою диявола, найбільше потребує наший молитов!

Нам часто дуже важко зрозуміти: для чого молитися за ворогів? Вони ж бо такі нам ненависні! Краще молитися за їхнє знищення. Та часто ці вороги, опановані темною силою, як той біснуватий, потребують, щоб Христос допоміг їм звільнитися з-під цієї влади. Саме тому ми стаємо ніби представниками Христа у молитві за те, щоб вони, наші вороги, звільнилися з-під влади бісів, залишили зло, ненависть, якими оперують, і стали звичайними, нормальними людьми, так само, як той гергесинський біснуватий, який виявив своє зцілення в тому, що просто став поводити себе так, як усі інші.

Сьогоднішня євангельська наука є для нас надзвичайно корисною. Бо дуже часто диявол намагається переконати нас у нашому безсиллі, вселити в нас почуття безнадії, страху перед майбутнім. Христос вчить нас не вірити цьому, не вірити у оманливі інформаційні атаки, які приходять до нас із боку темних сил. Він навчає нас бути певними, що доки Він, Христос, є з нами, доти й ми можемо бути переможцями над будь-яким злом. Переможцями, якими робить нас всюдиприсутній і неподільний у трьох особах Господь. Амінь.

(Переглянуто 75 разів, 1 переглядів сьогодні)