Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 11 листопада 2018 року

Дорогі брати і сестри!

Звернімо увагу на одну мало помітну на загальному тлі піднесення, яке охопило мешканців Капернауму, деталь (Лк. 8:41-56). Коли Ісус заходить до дому начальника синагоги Яїра, Він бере з Собою Петра, Якова та Іоана. Мине кілька днів, і Він тих самих апостолів покличе з Собою на гору Переображення, де вони почують: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!” (Мт. 17:5).

В чому значення цієї деталі? Господь найближчих апостолів — Петра і двох Заведеєвих синів – запрошує на найважливіші моменти втілення триіпостасної присутности Бога у земній реальності.

Так буде і на горі Переображення, коли Бог Отець являтиметься разом із Богом Сином і через Духа Святого долинатиме в серця апостолів Його слово. Так було в день Богоявлення на Йордані. Так відбувається й зараз у зовсім іншому просторі — у напевно тісній (бо звідки там великі будинки у тогочасному Капернаумі!) хатині Яїра (Лк. 8:51-56).

У цьому ми бачимо одне з пояснень тих неймовірних чуд, які чинить Спаситель. Нам часто хотілося б знизити ці чуда до рівня звичайного казкового епізоду – коли який-небудь казковий персонаж змінює перебіг історії, підіймає померлих, зціляє хворих. Але Євангеліє — не казка. Це реальність, яку нам необхідно пізнати. І для цього треба мобілізувати всі духовні сили власного єства.

Бог оприявнюється в чуді. В цьому чуді виявляється Його постійна присутність у земній історії, бо не буває миті, коли Бог не був би присутній тут, з нами. Але сила Його виявляється тоді, коли людина здатна її прийняти.

Чудовий приклад цього — кровоточива жінка, яка була однією з десятків, – а може й сотень – мешканців Капернауму, які штовхалися довкола Ісуса, смикали Його одяг, привертали до себе Його увагу. Але нікого з них не торкнулася Божа сила, тільки її однієї! Бо жінка прийшла з великою вірою. Вона вірила й з усього серця благала в Бога допомоги, бо не мала вже ні на кого надії. Суворо кажучи, вона, ця кровоточива жінка, не мала б бути серед інших людей, бо витікання крови вважалося нечистотою у тогочасному Ізраїлі. Хворих на цю недугу ізолювали від суспільства. Її дотик, вважали стародавні юдеї, занечищував людину. І ра́бина вона не мала б торкнутися (а саме за вчителя закону — ра́бина — і вважали Ісуса мешканці Капернауму). Але вона набралася сміливости й зовсім непомітно підійшла серед інших, аби тільки торкнутися краю Його одежі. І її єдину помітив Спаситель! Вона єдина з усього натовпу одержала жадане – зцілення.

Донька Яїрова сама вже не могла нічого просити. Вона помирала, коли батько, зневаживши всі умовності, подався просити Вчителя, хоча й знав, як підозріло ставиться до Ісуса з Назарету синедріон. Але йому було байдуже, бо що таке особистий авторитет і місце начальника синагоги, якщо йшлося про життя його дитини! І саме Яїрова молитва перемогла смерть. Його донька повернулася до життя. Бог показує, хто є насправді володарем життя і смерти. Бог є здатний перемогти смерть!

Цим зціленням Ісус водночас випереджає час, який відділяє цю зустріч у Капернаумі від Його хресної смерти на Голгофі в Єрусалимі. Смерти, яка стане прологом до вічного життя всіх нас, стане рубіжною подією в спасінні людства. Ісус – друга Особа Пресвятої Тройці – оприявнює в цю мить у домі Яїра всепереможну присутність триіпостасного Божества в земній історії.

Це дає знак нам із нашим маленьким домом – нашим внутрішнім єством, у яке ми також прагнемо прийняти Христа. Але прийняти Христа настільки щиро, наскільки наше серце відкрите перед Ним. Адже часом у нашій свідомості так підступно лунає внутрішній голос: «Ну, воно і непогано було б мати Бога в своєму житті, але так, щоб Він не помічав, як ми помаленьку грішимо: обманюємо, крадемо, беремо хабарі, чужоложимо і робимо якісь інші, неприйнятні для християнина речі». У такому випадку ми нездатні прийняти Бога й нам годі розраховувати на Його допомогу. Він підтримує нас, але водночас чекає, щоб ми звернулися до Нього так само всім серцем, з глибиною покаяння, яке ма́ли і Яїр, і кровоточива жінка.

Саме тоді єдиний у Святій Трійці Бог, завжди присутній в Церкві через Свого єдинородного Сина – Небесного Главу Церкви Ісуса Христа, через постійно присутнього в Церкві, як її живлюща кров, Святого Духа, – саме тоді й створить Він чудо в нашому житті. Тоді ми зможемо зцілитися від найголовнішого свого недуга – гріха! А разом із тим здужаємо подолати проблеми, які отруюють наше життя.

Але умовою всього цього є наслідування тих, хто сьогодні дається нам у євангельському читанні за взірець великої віри, що спасає нас. Амінь.

(Переглянуто 60 разів, 1 переглядів сьогодні)