Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 14 грудня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

Ми вже звикли, що кожна дія, яку вчиняє Спаситель, має не тільки своє безпосереднє значення. Так, Він, помітивши скорчену багаторічною хворобою жінку, змилосердився над нею і Сам перший запропонував їй зцілення (Лк. 13:10-13). Він пройнявся співчуттям, яке, напевно, викликала б ця картина у кожного з нас. Але, разом із тим, Він, зустрічаючи тільки якусь зовсім малесеньку частинку хворих людей, які перебували в той час на землі, не міг зцілити всіх. І кожне зцілення, кожне чудо, яке чинить Спаситель, є водночас Його посланням до нас, наділеним символічним змістом.

Коли ми говоримо про скорчену жінку, ми уявляємо не тільки конкретну хвору людину – людину, яка вісімнадцять років страждала від важкої хвороби, що деформує не тільки тіло людини, а її душу, постійно змушуючи переживати своє безсилля. Разом із тим ми думаємо про деформації, яких зазнає людська мораль унаслідок панування гріха. Бо кожного з нас так само, як скорчену жінку, пригинає до землі батько гріха – сатана, змушуючи нас робити вчинки, які суперечать християнській моралі. Штовхаючи нас на слизький шлях гріхопадіння, він не дозволяє нам випростатися і дивитися прямо у вічі один одному, не дозволяє іти просто вперед через життя: уперед до зустрічі з Богом.

Кого найбільш картає Христос серед присутніх? Тих, хто збагнув тільки одне: Він, Ісус із Назарету, порушує суботу (Лк. 13:14). Вони, ті лицеміри, які були в синагозі, насамперед – начальник синагоги, не помітили найголовнішого: Він вчинив те, задля чого власне і діється молитва в суботу. Він звільнив людину від тягарів гріха!

Ми часто лицемірно засуджуємо інших, коли не можемо помітити в собі аналогічних провин. І саме це є, напевно, найбільшою проблемою людей. Коли на минулому тижні у нас була зустріч у Києві, то один із представників Українського католицького університету переповідав проповідь, котру виголосив у кафедральному соборі в Києві кардинал, що приїхав із Заходу в Україну. Серед іншого у проповіді було сказано, що українцям необхідно перш за все подолати ворогів. І якщо другим найбільшим ворогом українців є Путін, то першим, найбільшим – корупція. І дуже добре, що людина, яка переповідала це мені, потім замислилася і сказала: «Я не знаю, як би я вчинив, коли б, наприклад, моя мати потрапила в лікарню і мені треба було йти і дати хабаря лікареві, аби він її вилікував, а я б знав, що він без того її не вилікує?». Це дуже гідний вчинок з боку цього чоловіка, бо він замислився над собою, над власною поведінкою в таких слизьких моментах.

Дуже часто ми, спостерігаючи довколишній світ і виявляючи в ньому суперечні нашій моралі вчинки, зовсім іншими очима дивимося на себе самих. Навіть коли ми приходимо до сповіді, буває, що часом засуджуємо інших – сусідів, наших ворогів, противників нашого народу. Але дуже важко ми заглиблюємося у власні провини. А саме це необхідне для очищення всього суспільства і кожного з нас зокрема.

Святі отці говорили, що ми живемо у сьомий день творіння – день відпочинку, день суботи. Для нас, християн, це справді – постійна субота, свято перебування разом із Христом. Бо як тоді, в синагозі, так і зараз із нами постійно в Церкві є Христос. Христос слухає наші молитви, дивиться на всіх нас. Він хоче нас зцілити, випростати від принизливої хвороби, якою ми скорчені, зігнуті до землі. Хвороби, яку посилає нам диявол.

Але чи готові ми випростатися? Чи готові ми радіти тому, що випростовується від хвороби наш сусід, наш ближній? Чи не подивимося ми тоді на нього злим оком і не засудимо Самого Христа так, як це зробив начальник синагоги? Скажімо, за те, що Він робить добро нашому ближньому, а не нам самим…

Саме тому цей епізод із Євангелія є посланням до кожного із нас. Він запрошує нас замислитися над власним життям, над власним духовним станом. Проаналізувати, а чи і ми самі не є скорченими нашими провинами, зігнутими до землі і не готовими підвестися і чесно поглянути у вічі Богові?

Христос нагадує нам, що Він завжди готовий нас зцілити, якщо ми з вами будемо готові прийняти це зцілення. Амінь.

(Переглянуто 145 разів, 1 переглядів сьогодні)