Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком)21 червня 2015 року

Дорогі брати і сестри!

Мабуть, неможливо знайти у Євангелії такої частини, яка б настільки містко і влучно відповідала на питання, що виникають у нас у зв’язку з двома болючими проблемами сьогодення: проблемою сприйняття довколишнього світу і дуже відчутною в нашому житті, а тим більше – в житті західної цивілізації – проблемою консумпціонізму, тобто культу споживання.

Христос дуже м’яко, по-батьківському, вчить нас, як же треба формувати здорову систему цінностей у нашому житті. Але насамперед Він починає із нашого мистецтва сприйняття дійсности. Давайте, коли їдемо на службу або будемо вертатися додому, звернемо увагу на людей, які нас оточують, на їхні очі. Як сяють допитливістю очі дітей! І чим менша дитина, тим її око чистіше! Те око радісно поглядає на довколишній світ, воно шукає нові враження довкола себе і вірить, що ці нові враження дадуть відкриття, дадуть радість. І з кожним поколінням, на яке ми озираємося, очі стають жорсткішими, більш тьмяними, втрачають радість відкриття, часто стають злими і майже завжди – настороженими. Стають тим, що сьогоднішнє Євангеліє називає темними очима (Мт. 6:22-23).

Саме тоді через ці темні, насторожені, ворожі світові очі інформація про довколишній світ входить у нашу свідомість однобічною, сірою, сповненою небезпек. Світ здається нам ворожим, чужим. Ми самі себе своїм темним зором протиставляємо довколишньому світові, забуваючи, що світ цей створений Богом! І ми покликані шукати в ньому не зло, а добро.

Коли Господь дає за приклад Своїм учням і нам, як Його учням – християнам, птахів небесних, польові лілеї, які одягаються краще, ніж міг би одягтися сам Соломон – символ багатства у старозавітній культурі (Мт. 6:25-30), то, власне не для того, щоб ми зріклися будь-якої енергії у боротьбі за проживання, за своє майбутнє, не для того, щоб ми стали апатичними, а саме для того, щоб ми навчилися формувати здорову систему пріоритетів. Щоб ми шукали насамперед те, що Христос містко окреслює як Боже Царство, тобто той світ, який Бог створює.

А це весь довколишній світ! Тільки в ньому можна побачити і те, що внесла в нього людина, власне – гріх через людину, і що Бог створив для нашої радости. Створив для того, щоб ми прямували через цей світ у наше майбутнє і виростали із видимої частини світу в той великий невидимий світ, який Церква називає Божим Царством і який має визначати основу нашої християнської системи пріоритетів.

Нам неможливо зректися турботи про щоденний хліб, про те, в що одягтися, де жити. Але коли ці турботи стають сенсом нашого життя, ми втрачаємо духовну перспективу, яка має спрямовувати нас у те вічне, справжнє, що завжди є і буде в цьому світі, що виявляє Божу присутність у ньому.

Господь вчить нас бути мудрими і далекоглядними. Він вчить нас очищувати наш зір, вчить дивитися світлими очима на світ і осявати цей світ сяйвом своїх очей. Пригадаймо: коли ми в хвилини смутку озиралися довкола, як підтримував нас радісний, підбадьорливий погляд іншої людини! Світло цього погляду розганяло пітьму, яка прагнула опанувати наш внутрішній світ.

Приймаючи радість творіння, ми водночас повертаємо довколишнім людям цю радість, переломлену через наше життя. Але цю радість треба вміти відчувати і сприймати. І в цьому також полягає мудрість християнського погляду на світ.

Не можна не вірити твердженням, нібито світ повний підступів, небезпек. Вони є! Є зло в світі. Але добро завжди незрівнянно сильніше за зло. Тільки треба вміти його помітити і прийняти його сторону. Ми приймаємо сторону неодмінного переможця у відвічній боротьбі добра і зла, щоб опинитися серед переможців і в майбутньому Небесному Царстві. Тому Царстві, яке Господь вчить нас бачити довкола себе, щоб відчуттям його присутности просвітлювати свій зір і вміти будувати своє життя, свій маршрут у майбутнє у здоровій системі пріоритетів, прямуючи до справжньої, а не примарної мети. Амінь.

(Переглянуто 87 разів, 1 переглядів сьогодні)