Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 10 липня 2016 року

Дорогі брати і сестри!

Нам доводилося чути: «Гнів засліплює очі людині». Або говорять ще: «Очі почервоніли від гніву». І щоразу ми, звичайно, маємо на увазі не хворобу очей, а втрату розгніваною людиною адекватного сприйняття довколишньої дійсности.

Христос вчить нас тому, як важливо реально бачити світ, не піддаватися у його сприйнятті власним емоціям, як важливо завжди зберігати справедливий погляд на цей світ. Бо якщо ми бачимо його спотвореним, деформованим, як же ми можемо жити в ньому? На кожному кроці ми робитимемо помилки!

«Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле» (Мт. 6:22), – говорить Христос через прочитаний сьогодні євангельський текст. І це впливає на всю нашу істоту, на все єство. Коли ми сприймаємо реально те, що надходить до нас із довкілля, тоді ми можемо розраховувати, що й діятимемо відповідно до цього сприйняття.

Господні слова особливо цінні для нас, людей світу, який називає себе інформаційною цивілізацією. Під час війни з Росією ми відчули, як багато залежить від інформації, коли ми живемо нею, коли керуємося в своїх діях тим, що надходить до нас чи то з телебачення, чи з чуток. Ми співчуваємо російському народові, який важко хворий саме через те, що в його свідомість постійно, протягом років і років, вносилася неправдива, перекручена інформація про довколишній світ. Російський народ через це звик бачити ворогів у нас, українцях, як і в американцях чи поляках, і відповідно діяти щодо нас із вами. І коли ми читаємо чи слухаємо , що говорять про нас у Росії, то нам стає дивно: як може людина саме так думати? Це приклад того, як темне око, почорніле від несправедливости, злости, від осуду інших, може впливати на поведінку цілого народу.

Христос навчає нас бути справедливими у своїх оцінках. А це буває важко. Бо часто ми формуємо свій погляд на довколишній світ із того, що скажуть близькі нам люди, з того, що ми побачимо на телеканалах, які нам подобаються, або прочитаємо в ґроні друзів у соціяльних мережах, яке ми самі сформували з людей, які думають так, як ми. А виходить, що ми формуємо свій погляд на довколишній світ на основі дуже вузького сектору цього світу, на основі власних упереджень і симпатій.

Дуже важливо вирватися за ці межі, вміти покладатися на ті джерела інформації, які не викликають у нас не тільки внутрішнього опору, а і підозр у дезінформації. Не можна мати справу із шахраями, із тими, хто нами маніпулює, хто навмисне вносить у наші вуха плітки, з тими, хто був уже пійманий на поширенні дозованої, неправдивої або фальшованої інформації. Із такими джерелами треба собі давати раду в дуже простий спосіб: відмовлятися від користування ними.

Ми завжди намагаємося знайти на ринку, коли вибираємо собі їжу на наступний тиждень, свіжі, незіпсовані продукти. Саме так нам треба вчитися дивитися і на газети, радіостанції, телеканали, веб-ресурси, соціяльні мережі, якими ми користуємося. Не слід користуватися тим, що зіпсоване, неправдиве. Треба навчитися тримати чистими свої очі. Саме тоді й лише тоді ми можемо сподіватися, що діятимемо за справедливістю, а не відповідно до своїх упереджень, емоцій, до особистих симпатій і антипатій.

Євангеліє говорить до нас простими словами. Але бачимо, як Христос прозирає у майбутнє і ніби готує нас до того, як поводити себе за умов панування інформації над людиною, за умов гібридних воєн. Він вчить нас захищати наш внутрішній світ від інформаційної аґресії, постійно пильнуючи свого ока, стежачи за тим, щоб воно було світлим, оптимістичним. Бо ми можемо зіпсувати собі погляд на світ тоді, коли будемо піддаватися спокусам фаталістичного погляду у майбутнє, коли втрачатимемо надію.

Не може християнин бути фаталістом. Він завжди дивиться у майбутнє з радістю, бо бачить у ньому свою неодмінну зустріч із Христом. І хай навіть ця зустріч відбудеться за складних суспільних обставин, але знаємо, що все одно цьому світові рано чи пізно має прийти кінець. А Царству Небесному кінця не буде! Ми всі маємо готуватися у цьому світі до радісної нескінченности перебування з Богом. А вона теж вимагає від нас уміння дивитися так далеко, як далеко присутній у нашій реальності і в понадреальності Творець і Промислитель. Той, Хто приходить до нас в Особі Ісуса Христа, щоб вести нас і пильнувати нас, дбаючи про те, аби ми з вами мали промите євангельською правдою око.

Саме тоді ми можемо розраховувати, що бачитимемо в майбутньому не розпач, зневіру, хвороби, катаклізми, а за цими темними примарами помітимо, як чекає на нас удалині Христос! Саме цей чистий зір і образ Христа, Який завжди на нас чекає, допоможе нам подолати всі земні випробування. Амінь.

(Переглянуто 82 разів, 1 переглядів сьогодні)