Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 9 липня 2017 року

Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє євангельське читання (Мт. 8:28-34) пропонує нам замислитися над однією дуже делікатною і контроверсійною для сучасної людини проблемою: проблемою носіїв зла – тих духів темряви, які, зрадивши Творця, були викинуті з Небесного Царства у зовнішню темряву, тих, кого Святе Письмо називає бісами, демонами.

Наївні малюнки середньовічних ілюстраторів-мініятюристів так само, як ілюстрації сучасної дитячої Біблії, можуть ввести нас в оману, змусивши уявити вселення демонів в людину, як щось подібне до переселення бджолиного рою з одного вулика до іншого, коли біси влітають у нас, а ми механічно, як мертва оболонка, їх приймаємо.

Насправді йдеться про дуже тонкі духовні матерії, які ми можемо для своєї зручности зображувати графічно, але це буде тільки умовність, метафора. Звичайно, духи темряви можуть зрідка ставати видимими, але ж загалом є носіями невидимого єства. І опанування людини здійснюється також на духовному, глибинному рівні, коли наша душа зазнає ніби духовної прокази, піддаючись впливові зла.

Чи може людина стати мимовільним носієм зла, заражаючись ним, як ми заражаємося якимись вірусами? І так, і ні…

Без волі і згоди людини зло не здатне її опанувати! Пригадаймо, як Христос – Сам Божий Син! – зазнає спокус від диявола (Мт. 4:1-11). Диявол втягає Його насамперед у розмову з собою, змушує сприймати себе як партнера, закликає відповідати. А Христос дає нам зразок гідної відповіді. Адже Він навіть не говорить з дияволом, а тільки цитує Святе Письмо. Іґноруванням спокусника, відмовою від діялогу з ним, біблійними словами Христос долає диявола.

Зло завжди мусить знайти вразливе місце у людському єстві і скористатися ним. Тому диявол змушує нас стати співучасниками зла, впасти у гріх. А це може бути дуже багатоманітним! Коли ми починаємо засуджувати інших, коли чинимо супротив церковним приписам, коли недбало ставимося до своїх суспільних обов’язків, коли ми бажаємо зла і чинимо зло іншим людям, коли ми крадемо, вбиваємо – ось тоді фактично ми відкриваємося перед злом. А позбутися його буває дуже важко.

Є одна передумова перемоги над злом – присутність Христа! Так само, як ми не можемо вилікуватися від важкої фізичної хвороби без допомоги лікаря, ми не можемо позбавитися гріха без Христа.

А чи завжди нам хочеться лікуватися? Пригадаймо: коли нам трапилося вільно чи невільно впасти в гріх, як потім важко було знов підвестися – стати на молитву, змусити себе прийти до церкви, стати учасниками якихось справ милосердя… Все в нас ніби повставало проти цього! Повставало не в нас, а в тому злі, яке ми впустили в свою душу.

Ґадаринські біснуваті тікали від людей, вони лякалися Христа. А Він Сам іде їм назустріч! Він допомагає їм, допомагає тому причаєному, схованому в них, ніби вже й переможеному бісами, духовному єству звільнитися. Біси ж хочуть знайти собі нову шпаринку, де б їм вдалося сховатися від Бога. Вони обирають собі тварин, до яких, здається, ніхто в Палестині не може торкнутися, – свиней, нечистих з погляду Старого Завіту тварин. Вони думають, що там Христос їх не дістане. Але диявол завжди буває наївний в своєму злі. Бо зло завжди обмежене, хоча й підступне. Божою мудрістю ми завжди здатні його перемагати. Христос ніби не заперечує: будь ласка, вселяйтеся. Але й свині, як і будь-що інше матеріяльне, є частиною Божого творіння. І вони не рятуються від Божого гніву, а гинуть, кинувшись з кручі до моря.

Діялося все це у давні часи. Але як актуально виглядають ті проблеми для нас сьогодні! Бо ж нам, як і людям дві тисячі років тому, доводиться стикатися зі злом і боронитися від нього. Як найнадійніше можна захиститися від сил зла, від опанування нас темними силами? Бути з Христом! Не ховатися від Нього, не давати спокусі перемогти нас, вкласти в ліжко лінощів, з якого не хочеться підводитися. Бути відкритим для Христа в молитві і бути відкритим для людей, не давати себе сховати у таку нішу темряви, в якій зло почувало б себе вільготно. Бути відкритим, сміливим, динамічним, наступальним і пам’ятати про найголовніше: всі сили зла безсилі перед одним Христовим дотиком, перед Його поглядом на нас.

І коли ми будемо з Христом, коли ми житимемо по-християнському і боронитимемося від гріха, – а Христос навчав нас: «Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (Мт. 17:21), тобто перемагається регулярним духовним життям, – то тоді ми станемо невразливими до сил зла, які нас намагаються залякати своєю вдаваною непереможністю. Насправді при наближенні біси виглядають жалюгідними і вразливими. Наші духи зла тікають від світла Христової всеприсутности так само, як біси тікали з душ двох ґадаринських біснуватих, зцілених Христом. Амінь.

(Переглянуто 84 разів, 1 переглядів сьогодні)