Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 1 липня 2018 року

Дорогі брати і сестри!

Ми часом навіть не усвідомлюємо того, наскільки невеличким був той простір, в якому здійснював Своє служіння Ісус Христос! Це – вузенька смужка землі між Йорданом і Середземним морем. Та й зосереджувалося переважно Господнє служіння між Єрусалимом, Юдеєю, Єрихоном і Галилеєю.

Однак, попри скоромні виміри цих територій, навіть того самого Генизаретського озера, яке мешканцям пустельної Палестини здавалося справжнім морем, край цей був різноманітним і конфесійно, і етнічно. Поряд з юдеями жили римляни — римські воїни, які служили в окупаційних військах, що опинилися там ще з часу завоювання Палестини. Жили деякі інші менші народи, ще не цілком асимільовані. Існувало Десятимістя – Δεκάπολις — десять полісів, грецьких міст, у яких панували еліністичні звичаї, цілком чужі довколишнім краянам. Можливо, ці поліси мали за свою основу ще філістимські поселення з часів, коли прибули ці “мешканці моря” до Палестини.

З прочитаного щойно уривку стає помітною відмінність цивілізацій: адже юдеї вважали свиней за нечистих тварин і ніколи їх не тримали, навіть не торкалися їх, в той час, як ціле стадо свиней паслося в Ґадаринській країні (Мт. 8:28-34). Нам здається, що це якась велика країна на кшталт сучасних європейських держав, що вона знаходилася десь далеко від рідних місць Ісуса. Насправді Ґадаринська країна — це інший берег того самого Генизаретського озера, над яким знаходився Капернаум. І від Капернаума, звідки вирушає Ісус, до Ґадаринської країни буквально кілька кілометрів озером.

І ось відбувається зустріч не тільки між різними цивілізаціями -відбувається зустріч Світла зі сходу зі злом, зі світом темряви. Цей світ виявляє себе в двох опанованих бісами особах, які мешкали відлюдно й зустріли Ісуса з усією можливою аґресією.

Ясна річ, що в ті часи, коли ще медицина не була розвинена настільки, як сьогодні, люди античности воліли вважати біснуватими і тих, хто був хворий цілою низкою психічних захворювань. Ми сьогодні називали б ці хвороби шизофренією, параноєю. Однак у випадку з ґадаринськими біснуватими ми не маємо підстав сумніватися в словах євангелиста і визначенні ним характеру захворювання тих двох осіб. І виявляється це насамперед у хвилі зла, яка здіймається із приходом Ісуса. І тут ми, люди ХХІ століття, легко пізнаємо те, у чому і сьогодні виявляється присутність темряви в світі, – в вибухах зла, які трапляються відразу, коли йдеться про святі речі.

Недавно у нас була розмова про формулу, яка з’являється у заупокійних молитвах за загиблими: “За тих, хто за віру православну свою душу положили”. Що це означає? Чи означає це міжконфесійні війні, в яких боротьба йде за якісь канони? Та ні!

Ми говоримо про православну віру, насамперед маючи на увазі захист євангельських цінностей, серед яких найперша – цінність людського життя. В цьому сенсі боротьба за православну віру розгортається по всьому світу. І сьогодні вона рясна на програші. Весь світ переживав недавно той програш, якого зазнала боротьба за людське життя в Ірландії, де більшість колишньої християнської країни проголосувала за легалізацію абортів, за виведення з конституції країни пункту про захист людського життя від народження до природної смерти1. А захист людського життя — один з головних постулатів християнського вчення.

Воювати за віру православну — це воювати за святість життя. Воювати з тими, хто хотів би відібрати життя людини — чи ненародженої, чи вже народженої, чи старшої людини, якій приписується евтаназія, тобто, по суті, страта, штучного відбирання життя.

Християнство завжди бореться за людську гідність. Не випадково саме тоді, коли такий суперечливий спершу Євромайдан почав проростати у Революцію Гідности, туди прийшла Церква. Церква була разом із тими, хто боронив нашу з вами гідність українців перед спробами зневажити її, розчавити, змусити нас жити так, як хочуть представники панівних кланів. Ця революція не закінчилася, і Церква продовжує протистояти силам, які б хотіли перетворити кожного з нас, громадян України, на коліщатко і гвинтик у своїх корупційних механізмах.

Зло з’являється тоді, коли добро починає перемагати. Воно непомітне, коли панує в світі. Але саме тоді, коли Христос іде в наступ, збурюються сили темряви. І це ми відчуваємо по двох ґадаринських біснуватих, які навіть не чекали, коли Христос до них наблизиться, щось їм скаже. Вони самі вискочили Йому назустріч і аґресивно намагаються протистояти. Чому? Бо вони злякалися! Бо зло насправді вразливе, його легко перемогти, будучи з Христом — Переможцем зла і темряви. Тільки тоді ми зможемо подолати силу зла, коли будемо озброєні євангельською правдою, коли будемо жити за Євангелієм. Переможемо, коли будемо постійно спілкуватися з Богом у молитві, коли будемо керуватися євангельськими порадами в своєму житті, коли регулярно прийматимемо Христові таїнства. Переможемо, коли, зробивши якусь помилку, будемо квапитися виправити її, позбутися її через таїнство покаяння.

Саме тоді при наближенні до нас – не до нас самих, а до Христа, Який нас супроводжує, – сили зла лякатимуться, а переляк їх виявлятиметься мабуть так, як він виявляється у кожного зухвалого чоловіка, коли він намагається нас залякати, змусити тікати від нього, капітулювати перед його хамством.

Христос виявляє спокій і рівновагу. Саме це лякає бісів, які опанували двох нещасних ґадаринських чоловіків. Біси благають випустити їх, дати втекти хоча б у свиней, яких ніхто з юдеїв не торкнеться. Вони розраховують на існування якийсь перехідний час у цих тваринах. Але Господь є паном над усією землею і над небом. І жалюгідне життя тих нещасних створінь, бісів, які караються в нескінченності за бунт проти Бога, закінчується. Вони топляться в Генизаретському озері.

Не раз і сьогодні нас з вами, дорогі брати і сестри, сили зла хочуть залякати своєю всевладністю. Адже навіть до Христа приступав спокусник і говорив: “Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!” (Мт. 4:9). Так само диявол приступає до кожного з нас, заохочуючи: живи життям світу, і тоді все буде твоє. Очевидно, що він завжди обманює нас, бо диявол є князем неправди. Лише правдою, спокоєм, рівновагою, навіть іронією ми можемо захиститися від нього. Насамперед же ми можемо захиститися Христовою силою, пам’ятаючи, що перед Христом усі сили темряви безсилі.

Тож і сьогоднішнє Євангеліє є не тільки згадкою про один із епізодів у земному житті Ісуса Христа, але й підказкою нам: не боятися присутности зла у світі, не вірити у його всемогутність, сміливо ставати на боротьбу з ним. У цій сміливості, в нашій мудрості й далекоглядності як християн коріниться неодмінна кінцева перемога. Амінь.

1 25 травня 2018 р. в Ірландії відбувся референдум, на якому 68 відсотків учасників проголосувало за скасування заборони абортів і вилучення з конституції країни так званої «восьмої поправки» про «права на життя ембріона».

(Переглянуто 68 разів, 1 переглядів сьогодні)