42AO7jH7uVQ сліпонародженийВиголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 25 травня 2015 року

Дорогі брати і сестри!

Здається, ще недавно лунала вперше пісня із канону Пасхи, яка починалася словами: «Нині все наповнилося світлом» (Тропар 3-ї пісні Канону Пасхи). А зараз ми наближаємося до завершення великоднього часу. Вже наступного четверга відзначаємо день Вознесіння Господнього. І ось на цю останню неділю сорока днів великодніх свят Церква визначає нам читання про зцілення сліпого (Ін. 9:1-38), яке ніби повертає нас до перших слів, над якими нам пропонується замислитися: все наповнилося світлом, коли приходить Христос. Сам Він про Себе говорить: «Я Світло для світу» (Ін. 8:12).

Місія Христа полягає не стільки в тому, щоб зцілювати від фізичних хвороб, в тому числі – і того багатостраждального сліпого, про якого ми сьогодні слухали, – скільки в тому, щоб позбавити людину найстрашнішої хвороби: духовної сліпоти. Мабуть, кожен із людей інстинктивно хоче її позбутися. Уявімо себе у темній кімнаті, де є вузенькі двері: навпомацки так важко їх знайти! Скільки можемо ми їх серед темряви шукати самотужки?

Христос приходить, щоб дати нам світло і показати ці двері з темної кімнати – двері до вічности. Відкрити найцінніше, що постає перед нашим духовним зором – справжнє призначення людини. Призначення її до вічного життя із Богом! Саме у тому і полягає Його просвітлювальна місія. Місія, яку Він передає всій Своїй Церкві, а отже – кожному із нас: осявати світ довкола себе правдою про вічне життя, правдою про спасіння, яке дається в Ісусі Христі.

А що це означає «просвітлювати світ світлом»? На початку Архиєрейської Літургії лунають слова, над якими варто замислитися: «Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони, бачивши ваші добрі справи, прославляли Отця вашого, що на Небі». Наше світло – це світло добрих справ: нашої принциповости, послідовности, жертовности. Нашого слідування тому євангельському навчанню, яке дається за дороговказ на шляху через усі випробування життя. Ось у чому полягає це сяяння добрими справами.

Не так легко буває це робити. Буває, що аґресивна темрява намагається зупинити нас. І навіть, коли вона одягає на себе приманливе обличчя захисників справедливости, так, як у сьогоднішньому євангельському читанні. Бо фарисеї, які допитували сліпого, виступали захисниками Тори і намагалися звинуватити Самого Спасителя у єресі, у тому, що Він неправильно чинить, бо зціляє в суботу. Важливо розпізнати цю приховану силу темряви. І розпізнавши, протиставити їй спокійне і певне сяяння правди.

Сьогодні у нас день[1], який нагадує нам незчисленні дні виборів президентів  і депутатів різного рівня. Правда, у нас останнім часом вибори президентів були пов’язані із різного роду потрясіннями і катастрофічними передчуттями. Але все ж цього разу вибори президента, можливо, найважливіші за останні двадцять два роки. Це вибори, які дають нам можливість віддати свій голос за рух уперед, за те, про що молимося ми, наша Церква десятиліттями, – за подолання спадщини Совєтського Союзу, яка так тяжіла над усіма нами протягом цих років. Вона виявляється і матеріяльно – у пам’ятниках Леніну, які стоять на Сході України в центрі міст, у назвах, які нагадують нам про деспотів, що правили нашою країною в минулому столітті. Але найголовніше – вона виявляється у стосунках між людьми.

Темрява панує там, де панує ненависть, ворожнеча, відсутність братньої взаємодопомоги. Де панує апатія і небажання діяти самому, а відповідальність перекладається на когось іншого. І завжди знаходиться той «інший», який перебирає на себе ініціятиву, приватизує наше з вами майно – спільне майно держави, захоплює владу, встановлює своїх «народних губернаторів». І ця темрява виявляє себе сьогодні в усій жорстокості, коли ми бачимо людей із вирваними серцями, із порізами на тілі, закатованих українців, яких тримали місяцями в катівнях Донбасу.

Саме зараз, біля нас, темрява оприявнюється у намаганні зупинити суспільні зміни, які необхідні, якщо ми хочемо жити в іншому суспільстві, в країні, де кожен із нас матиме не примарне, а реальне право голосу, право впливу на майбутнє, право захисту себе перед справедливим судом.

Останні жорстокі місяці, може, навмисно даються нам Провидінням для того, щоб ми побачили, в якій страшній ситуації ми всі опинилися. В ситуації, де міліція співпрацювала з криміналітетом, де кожна посада розглядалася як засіб наживи, де корупція проймала всю державу з низу до верху. І де внаслідок цього найкраща колись економіка Совєтського Союзу розкрадалася, переживала застій і стала неспроможною задовольнити наші потреби, через що доводилося весь час брати все нові і нові позички, які маємо віддавати ми і наші нащадки.

Тож і сьогоднішній день насправді є днем вибору між світлом і темрявою. І навіть, не йдеться про те, щоб обрати одного із кандидатів – немає серед них ідеального, який би міг відразу змінити світ. Але сам акт участи у виборах означає вибір майбутнього, нашу готовність виявляти свою ініціятиву, небажання коритися силам зла, які намагаються відібрати у нас це право. І це реально є. Я щойно, перед початком служби, розмовляв із настоятелем нашої парафії у Красному Лучі[2]. Він говорив про те, що там при всьому бажанні ніхто не може навіть піти до виборчої дільниці. Панує страх, терор. Люди бояться виходити з дому. Він просив молитися за нього і за всіх парафіян, які опинилися в окупації.

Отже, і сьогодні, коли ми слухаємо про зцілення сліпого, ми молимося про те, щоб Бог дав нам сили протистояти своїми діями, своєю активною громадянською позицією тій аґресивній сліпоті, яка намагається зупинити рух України вперед. Молімося, щоб Господь дав нам мудрість і мужність вибору, який дозволить не тільки обрати на президентську посаду певну особу, але й самим надалі не розслаблюватися, не перекладати на неї всю відповідальність, не делеґувати їй усі права вирішувати наше майбутнє. Ми покликані й надалі самостійно, ініціятивно, – так, як показав це Майдан, -боронити своє право: право жити у світлі. Амінь.

[1] 25 травня 2014 р. проходили вибори президента України.

[2] Красний Луч – місто Луганської области, що опинилося на території, окупованій російськими військами. Там знаходилася парафія Всіх святих землі Української (настоятель прот. Сергій Підтягин).

(Переглянуто 33 разів, 1 переглядів сьогодні)